Історія з човнами через Ла-Манш (традиційним маршрутом нелегалів із континентальної Європи в Британію) отримала зовсім інший вимір. За даними The Telegraph, британські служби перехоплювали серед нелегальних мігрантів людей, яких підозрювали у зв’язках з іранськими спецслужбами.
Але найцікавіше — механізм. Співрозмовники видання серед перевізників стверджують, що окремим мігрантам у районі французького Кале могли допомагати потрапити до Великої Британії в обмін на майбутню «послугу» Ірану після того, як вони облаштуються в країні.
Тобто потенційна схема виглядає так: людина нелегально потрапляє до Британії → легалізується або просто закріплюється в країні → живе звичайним життям → а через певний час до неї можуть звернутися ті, кому вона зобов’язана своїм маршрутом до Європи.
The Telegraph також пише, що частина мереж, які перевозять людей із Близького Сходу до Європи, може контролюватися структурами, пов’язаними з Корпусом вартових ісламської революції. Окремо згадується Unit 700 — логістичний підрозділ сил «Кудс» КВІР, який пов’язують із переміщенням людей, грошей, зброї та матеріальних ресурсів за межами Ірану.
Якщо ці дані підтвердяться, проблема нелегальної міграції для Європи перестає бути лише питанням кордонів, соціальної політики та злочинності. Це вже питання контррозвідки.
Адже потік із десятків тисяч людей створює ідеальне прикриття: агенту не потрібно стрибати з парашутом, отримувати фальшивий дипломатичний паспорт чи переходити кордон уночі. Достатньо бути одним із сотні людей у човні.
І це важливий урок не тільки для Британії. Європа десятиліттями розглядала нелегальну міграцію переважно як гуманітарну та політичну проблему.
Але для ворожої держави масові неконтрольовані маршрути переміщення людей — це ще й готова інфраструктура, яку можна спробувати використати для розвідки, диверсій, вербування або створення сплячих мереж. Особливо коли йдеться про держави, які вже ведуть гібридне протистояння із Заходом.
Водночас важливо не перетворювати цю історію на тезу «мігрант = агент». The Telegraph зазначає, що значно більше людей, пов’язаних із КВІР, імовірно потрапляють до Британії цілком легально — авіарейсами з Європи. Тобто проблема не в походженні людини. Проблема в тому, чи здатна держава контролювати, хто перетинає її кордон і чиї інтереси він насправді представляє.
Для України, яка має справу з російськими агентурними та диверсійними мережами, цей принцип давно не теорія. Схоже, Захід теж поступово відкриває для себе ціну надто відкритих дверей.