Міністр оборони України Євген Хмара заявив про закупівлю близько 1 000 ракет для систем Patriot за рахунок європейського кредитування. На рівні політичної комунікації цифра виглядає переконливо. Але з погляду військової логістики вона потребує зовсім іншої оцінки.
Ключова проблема проста: контракт на ракети не означає їхньої наявності у ЗСУ. Більшість законтрактованих перехоплювачів, за словами самого міністра, надійде лише протягом наступних років. Саме тому Київ паралельно просить партнерів передати 300 ракет Patriot із уже наявних запасів.
Ця ситуація показує реальний дефіцит значно краще за будь-які пресрелізи. Європа може забезпечити фінансування. Україна може укласти контракт. Виробник може отримати багатомільярдне замовлення. Але між оплатою і бойовим застосуванням існує цілий виробничо-логістичний цикл: виробництво, комплектування, випробування, приймання, розподіл між замовниками та доставка. І саме цей цикл сьогодні є вузьким місцем.
Американські виробничі потужності Patriot також мають обмеження. Навіть їхнє суттєве розширення не дозволяє миттєво компенсувати дефіцит, який накопичувався роками та посилився через одночасні потреби США, України та інших союзників. Тому виникає принципове питання щодо самої фінансової моделі. Європейський кредит дозволяє Україні оплатити майбутню продукцію. Але він не гарантує, що ця продукція буде фізично доступною саме в той момент, коли вона потрібна українській ППО.
Саме тому Київ сьогодні фактично використовує дві паралельні моделі: перша — довгострокова: закупівля приблизно 1 000 ракет за контрактами; друга — термінова: вилучення перехоплювачів із запасів союзників для закриття поточного дефіциту.
Німеччина вже погодила передачу Україні додаткових PAC-2 зі своїх запасів. Київ закликає інших партнерів діяти аналогічно, обіцяючи компенсувати передані ракети майбутніми поставками. І це, мабуть, найважливіший сигнал. Якщо одночасно із заявою про закупівлю тисячі ракет Україна просить 300 перехоплювачів із чужих складів, це означає, що проблема полягає не лише у фінансуванні. Проблема — у доступності ракет.
Для системи Patriot особливо важливе не номінальне число ракет у контрактах, а кількість готових до застосування перехоплювачів, які реально перебувають у розпорядженні українських розрахунків. Адже під час масованої атаки має значення не те, скільки ракет буде вироблено у 2028 чи 2029 році. Має значення, скільки їх буде на українських складах у момент наступної масштабної атаки.
Тому політичне формулювання «Україна закуповує 1000 ракет Patriot» варто читати обережніше. Це не означає, що Україна отримує тисячу готових перехоплювачів. Це означає, що Україна фінансує та бронює майбутні поставки, одночасно намагаючись отримати частину необхідного ресурсу з наявних запасів партнерів.
І тут виникає головне питання до уряду. Яка кількість із заявленої тисячі буде фізично поставлена Україні до наступного зимового сезону? Саме ця цифра, а не загальний обсяг контракту, визначатиме реальну ефективність домовленостей.
Бо у війні має значення не розмір кредиту, не сума контракту і не кількість ракет у презентації. Має значення кількість перехоплювачів, які є в пусковій установці тоді, коли в небі з’являється ворожа ракета.