1581 рік. Волинь. Столиця «некоронованих королів Русі-України» князів Острозьких — Острог. Саме тут виходить друком Острозька Біблія — книга, яка стала не лише духовним символом України, а й однією з найвидатніших пам’яток європейського книгодрукування XVI століття.
Її укладачі зробили те, що для свого часу було справжнім інтелектуальним проривом. Вони не просто механічно копіювали існуючі тексти. Вони звіряли грецькі, церковнослов’янські, латинські та інші джерела. Порівнювали рукописи — і ухвалювали власні редакторські рішення.
Один із найяскравіших прикладів такого текстологічного аналізу — так звана «Іванова вставка» (Comma Johanneum).
У багатьох пізніших виданнях Біблії з’явився відомий текст:
«Бо троє свідкують на небі: Отець, Слово й Святий Дух, і ці Троє Одно».
Проте в Острозькій Біблії 1581 року цього уривка немає.
Натомість надруковано лише:
«Яко тріе суть свидѣтельствующіи: духъ, і вода, і кровь…»
Сьогодні більшість дослідників Нового Завіту вважає, що розширений текст про Трійцю відсутній у найдавніших відомих грецьких рукописах. І увійшов до біблійних видань значно пізніше через пізню латинську традицію — очевидно, вже після винайдення книгодрукування.
Тож це робить українське видання XVI століття особливо цікавим. Фактично в Острозі працювали не прості переписувачі. А команда вчених, які критично аналізували різні рукописні традиції й прагнули максимально точно передати біблійний текст.
Саме такою була Україна ще понад чотири століття тому — країною, де розвивали освіту, книгодрукування, богослов’я та науку європейського рівня.
Острозька Біблія — це не лише церковна книга. Це доказ того, що українська інтелектуальна традиція має глибоке коріння і була частиною загальноєвропейського культурного простору. Задовго до появи багатьох імперських міфів про «молодшу» українську культуру.