Президент Володимир Зеленський пояснив відмову повторно призначити Михайла Федорова міністром оборони тим, що сформована ним команда залишається працювати у відомстві та продовжить реалізацію розпочатих проєктів. За інформацією РБК-Україна, Президент також вважає, що Федоров міг би забезпечувати стратегічне бачення оборонних інновацій на посаді віцепрем’єра, не очолюючи Міністерство оборони безпосередньо.
Однак саме в цьому поясненні міститься головна суперечність. Міноборони — це не лише команда фахівців та набір окремих проєктів. Міністр має формальні повноваження, право підпису, впливає на кадрові рішення, бюджетні пріоритети, оборонні закупівлі та взаємодію з військовим командуванням. Без цих інструментів навіть впливовий віцепрем’єр фактично залишається зовнішнім радником, а не керівником процесу.
У середовищі Федорова саме так і сприйняли запропоновану модель. Його співрозмовники наголошують: без прямого керівництва міністерством неможливо формувати команду, ухвалювати обов’язкові рішення та нести відповідальність за їх виконання.
Водночас у президентській команді називали і інші причини відставки. За даними джерел РБК-Україна, Зеленський говорив про різні підходи Федорова та тодішнього головнокомандувача Олександра Сирського до ведення війни, а також про розбіжності між закупівлями Міноборони та запитами Генерального штабу. Зокрема, йшлося про закупівлю артилерійських боєприпасів.
Отже, кадровий конфлікт був значно глибшим, ніж проста заміна одного міністра іншим. Він стосувався розподілу повноважень між цивільним керівництвом Міноборони, Генеральним штабом і політичним центром ухвалення рішень.
Федоров асоціювався з прискореним розвитком безпілотних систем, роботизацією фронту, цифровізацією оборонного управління та ударами по об’єктах на території росії. Його звільнення викликало протести. Та стало для частини суспільства символом конфлікту між новими технологічними підходами і традиційною державною бюрократією.
Призначення нового міністра свідчить, що Зеленський зробив ставку не на збереження персонального центру інновацій, а на іншу модель керованості Міністерства оборони. Чи зможе команда Федорова зберегти попередній темп без самого Федорова? Відповідь на це питання стане головним практичним тестом ухваленого рішення.
Адже в державному управлінні команда справді має значення. Але без керівника, який має повноваження, політичну вагу та відповідальність за результат, навіть сильна команда ризикує поступово втратити вплив.