У Німеччині інфляція у вересні сягнула 3,3%, а енергія подорожчала на 14,9%. Дизель у Європі — на рекордних рівнях, а його ф’ючерси у 2026 році більш ніж подвоїлися від початку року. Для домогосподарства це означає дорожче життя. Для підприємства — дорожчу собівартість. Для держави — необхідність компенсувати шок субсидіями та бюджетними витратами.
Дорога енергія поступово стає податком на саму європейську промисловість. Якщо завод у США, Китаї чи іншій частині світу купує енергію дешевше, європейський виробник не може нескінченно перекладати різницю на споживача. У певний момент він скорочує виробництво, відкладає інвестиції або переносить їх туди, де енергія дешевша.
Тому питання вже не в тому, чи переживе Європа черговий стрибок цін на нафту. Питання значно гостріше: чи залишиться Європа місцем, де вигідно виробляти? І поки відповідь залежить від імпортного дизеля, дорогого газу, нестабільних світових поставок та екстрених урядових заходів, енергетична криза залишається не тимчасовим інцидентом, а структурним ризиком для європейської економіки.
Європі доведеться вирішувати не одну проблему з ціною палива, а значно складніше завдання — як знову зробити енергію достатньо дешевою для промисловості, транспорту і звичайних людей. Інакше наступною ціною енергетичної кризи стане вже не літр дизеля, а частина європейського виробництва.