Схоже, історія з «Мексиканцем» добряче порушила спокій на Банковій. У соціальних мережах майже синхронно з’являються однотипні дописи від «лідерів думок» із закликами дотримуватися інформаційної гігієни, не слухати незручних співрозмовників і пам’ятати про «спецоперацію ФСБ».

Цікава технологія кризового менеджменту: замість того щоб предметно відповідати на незручні запитання, суспільству пропонують спочатку визначити, кому дозволено говорити, а кому — ні.

Особливо показово, що блогерів, які оприлюднюють інтерв’ю, вже намагаються записати в зрадники, а подекуди навіть закликають до розправи. Виходить, тепер у нас не лише інформаційна гігієна, а й своєрідна санітарна інспекція думок: неправильні запитання — небезпечні, неправильні відповіді — підозрілі, а незручні журналісти взагалі становлять загрозу національній безпеці.

Тим часом суспільна підтримка НАБУ на вулицях українських міст продемонструвала, що громадяни не готові сприймати антикорупційну інституцію як розмінну монету у політичних конфліктах. Це не вирок комусь і не індульгенція для НАБУ. Це вимога незалежності та однакових правил для всіх.

Окремої уваги заслуговують повідомлення про неформальне спілкування президента з журналістами та посилання на позицію антикорупційних органів щодо можливої причетності посадовців МВС. Тут є принципова юридична межа: таємниця досудового розслідування захищається законом, зокрема статтею 222 КПК. Тому важливо розуміти, яка саме інформація передавалася, ким і на яких підставах.

А запрошення Дука на засідання ТСК за участю Гончаренка — це ще одна можливість побачити, чи буде парламентський контроль справді контролем, чи перетвориться на телевізійну декорацію для взаємного обміну компліментами.

І ось що найбільше не враховують автори нинішньої інформаційної кампанії: суспільство вже давно не є пасивною аудиторією, якій достатньо видати правильну методичку. Довіру не можна відновити синхронними дописами блогерів, а репутацію — адміністративними закликами не дивитися незручні інтерв’ю.

У демократичній державі влада не визначає, яку інформацію громадянам дозволено сприймати. Вона зобов’язана відповідати на запитання. Особливо тоді, коли ці запитання стосуються корупції, правоохоронних органів і самої влади. Інакше замість переконливого антикризу виходить лише демонстрація того, наскільки болісно Банкова реагує на втрату контролю над інформаційним порядком денним.