Всі ми вже звикли, що податки необхідно платити. Принаймні, цю думку нам усіма можливими способами намагається вбити в голову держава, точніше – її очільники. Які самі, м’яко кажучи, не дуже відзначаються чесною сплатою тих самих податків, але при цьому стараються побільше вкрасти з державного бюджету, який, зокрема, наповнюється й нашими кровними.

Власне, так – податки треба платити. Інша справа, як їх використовують. Але навіть не в тому річ – як держава користується нашими податками, відомо всім. Справа в самих податках. Серед яких є такі, які викликають, знову м’яко кажучи, багато запитань.

Серед низки податків, які сплачують українці, є, принаймні, три, які нічого, крім обурення і почуття глибокої ненависті до держави, не породжують. Йдеться про податок на додану вартість (ПДВ), акцизи та податок на нерухомість.

Податок на додану вартість, або ПДВ, можна назвати одним з найпідліших видів визиску громадян. «Одним з» – бо за пальму першості з ним може сміливо сперечатися податок на нерухомість, про який нижче.

Отже, формально ПДВ – це непрямий податок, який включається у вартість більшості товарів і послуг. Основна ставка в Україні становить 20%, для окремих товарів діють ставки 7%, 14% та 0%. Формально його до бюджету перераховують підприємства й підприємці — платники ПДВ, а також імпортери, але фактично податкове навантаження несе кінцевий споживач, оскільки податок закладений у ціну покупки.

Тобто кожен, хто пішов в магазин за молоком та хлібом, віддав за цей похід державі 20% від своєї покупки, адже навіть на базові продукти харчування українці сплачують ПДВ через ціну в магазині. Для більшості продуктів харчування діє стандартна ставка 20%.

Яка там у нас мінімалка? Щось близько восьми тисяч? На них і так неможливо жити, але ще відрахуйте від цієї суми 20%: з і так жебрацької зарплати 1600 гривень у вас нишком забирає держава у вигляді податку на додану вартість. Бо ПДВ є практично у всьому – від ліків (щоправда, тут ставка «пільгова» – 7%) до комуналки.

Якщо говорити про пенсіонерів, то та милостиня, яку в цій країні чомусь називають пенсією, також «линяє» на ці 20% – пенсіонери ж також мають щось їсти і пити, а комунальні послуги їм ніхто не відміняв. Якщо це не підлість – то що?

Далі в нас іде акциз. Акцизний податок — це непрямий податок, який встановлюється на окремі товари та включається в їхню ціну. Його сплачують виробники та імпортери, але, як і з ПДВ, фактично витрати несуть покупці.

До підакцизних товарів належать алкоголь і пиво, сигарети та інші тютюнові вироби, рідини для електронних сигарет, бензин, дизельне пальне, скраплений газ, легкові автомобілі та електроенергія. На відміну від ПДВ, акциз не має єдиної ставки: для пального, алкоголю й тютюну він переважно встановлюється у фіксованій сумі за літр, об’єм спирту, тисячу сигарет або іншу одиницю товару; для електроенергії ставка становить 3,2%, а для роздрібного продажу алкоголю та пального додатково передбачений акциз 5%.

Перечитайте ще раз цей перелік. І, якщо горілку можна не пити, а сигарети – не курити, то електроенергія потрібна всім. Один кіловат коштує для населення 4,32 грн. Без ПДВ цей самий кіловат коштує вже 3,60 грн. Відчуваєте різницю? Акциз 3,2% сплачується на рівні виробництва та реалізації електроенергії платниками акцизу, але він не додається окремим рядком до побутового тарифу. Однак можете не сумніватися, що платить цей акциз все одно кінцевий споживач.

Те ж саме і щодо бензину чи дизелю – не думайте, що, якщо у вас немає автівки, це вас не стосується. Хліб в магазин привозять машинами. А ті машини на чомусь їздять, а хтось за це має платити. Логічний ряд можна розвинути, але ідея зрозуміла – за все загальним підсумком платить кінцевий споживач.

Ну, а тепер – найпідліший податок. Йдеться про податок на нерухомість. Звісно, він поки що у нас стосується не всіх – а лише власників так званих «надлишкових метрів». Для початку нагадаємо, про що йдеться.

Отже, податок на нерухомість — це щорічний місцевий податок, який сплачують фізичні та юридичні особи за володіння житловою та нежитловою нерухомістю (квартирами, будинками, офісами тощо). Для фізичних осіб передбачені неоподатковувані площі: 60 кв. м для квартир, 120 кв. м для будинків або 180 кв. м, якщо у власності одночасно є квартира та будинок. Податок нараховується лише на площу понад ці норми. Ставку встановлює місцева рада, але вона не може перевищувати 1,5% мінімальної зарплати за 1 кв. м на рік.

Наприклад, за 2025 рік, який оплачують у 2026-му, максимальна ставка становить 120 грн за кв. м. Податкова самостійно розраховує суму та надсилає власнику повідомлення, після отримання якого є 60 днів на оплату.

Є ще один вид цього податку – земельний. Земельний податок — щорічний місцевий податок, який сплачують власники земельних ділянок і постійні землекористувачі. Його розмір залежить від площі, нормативної грошової оцінки землі та ставки, встановленої місцевою радою. Зазвичай ставка не може перевищувати 3% нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь — від 0,3% до 1%. Окремі категорії громадян, зокрема пенсіонери за віком, люди з інвалідністю I та II груп і ветерани війни, мають право на пільги в межах установлених законом норм площі.

Не будемо вдаватися в деталі визначень, але відчуйте «цимес» – з людей беруть податок за те, що вони купили за власні кошти. Причому при купівлі землі чи будинку також стягувалися податки. Не кажучи вже про те, що при зароблянні грошей на цю покупку також стягувалися немаленькі податки. А після того, як необхідна сума була зібрана і майно придбане, за нього треба платити щорічно додатково.

І нехай нікого не вводить в оману поняття «надлишкові метри». Чому вони надлишкові, хто це визначив? Хто визначив площу, після якої утворюється той «надлишок»? Людина купує хату за свої власні гроші, хто має їй вказувати, яку саме площу має мати ця хата? У нас що – відновили комунізм?

Саме тому й виходить, що податок на нерухомість – найпідліша підлість з боку держави щодо своїх власних громадян. Бо за те, що людина купила свої кревні, за які, нагадаю, по ходу збирання тих кревних вже неодноразово стягнули немаленьку плату у державну казну, потрібно ще додатково платити. Регулярно і безстроково.

І не треба тут розказувати про те, що «багаті мають ділитися з бідними». Бо те, що написано – зовсім не про це. Та й поверніться до ПДВ чи акцизів. Їх платять лише багаті? Щодо нерухомості – те ж саме: що, будинок у 120 метрів – багатство? А в ньому ще є газ, вода і електрика. З усіма наслідками. Якщо в когось є інші варіанти щодо вищевикладеного – озвучте.