Ситуація навколо казначейських платежів громад потребує не політичних заяв, а конкретних відповідей. Уряд пояснює обмеження платежів необхідністю пріоритезації видатків на тлі дефіциту фінансового ресурсу. Насамперед мають фінансуватися оборона, соціальні виплати, пенсії та зарплати бюджетників.
Але Асоціація міст України заявляє про іншу проблему: за її оцінкою, близько 20 млрд грн платежів громад фактично залишаються невиконаними, хоча відповідні кошти вже перебувають на казначейських рахунках. АМУ звернулася до прем’єр-міністра Сергія Корецького з вимогою розблокувати платежі. І тут починається найважливіше. Йдеться не лише про благоустрій, ремонти чи будівництво, які справді можуть бути відкладені.
Мова також про паливо для аварійних служб, обладнання для лікарень, енергетичну стійкість, підготовку до опалювального сезону та ремонт критичної інфраструктури. Саме на такі ризики вказують представники громад. Україна вкотре входить у зиму в умовах війни. Російські удари регулярно пошкоджують енергетичну та комунальну інфраструктуру. У такій ситуації навіть звичайний аварійний ремонт може перетворитися на питання безпеки десятків тисяч людей.
Тому виникає цілком конкретна ситуація. Є кошти громади. Є потреба терміново придбати обладнання або виконати аварійні роботи. Але платіж не проходить. Хто тоді відповідає за наслідки? Не за сам факт російського удару — за нього відповідальність очевидна. А за те, чи була у громади реальна можливість після удару використати власні кошти для відновлення критичної інфраструктури. Це вже питання, на яке повинні відповідати посадовці.
Що саме потрібно встановити? Якщо платежі справді обмежені, необхідно публічно пояснити:
— яким нормативним рішенням це зроблено;
— які саме категорії платежів обмежені;
— чи поширюються обмеження на критичну інфраструктуру;
— скільки платежів громад не проведено;
— на яку суму;
— скільки з них стосується опалення, водопостачання, енергетики, медицини та аварійних робіт;
— хто ухвалює рішення про проведення або непроведення конкретного платежу;
— і головне — чи оцінювалися можливі наслідки таких обмежень напередодні зими.
Це вже не політична дискусія. Це питання управлінської відповідальності. А якщо через це виникнуть наслідки? Уявімо, що після чергового обстрілу громаді необхідно терміново придбати трансформатор, генератор, насосне обладнання або матеріали для ремонту тепломережі.
Кошти в бюджеті є. Але платіж не проводиться. Через кілька днів виникає аварія, а тисячі людей залишаються без тепла чи води. Тоді вже недостатньо сказати: «у країні не вистачало грошей». Потрібно буде встановити, чи були гроші, чому ними не можна було скористатися, хто ухвалив відповідне рішення і чи можна було передбачити наслідки.
Саме для цього й існують правоохоронні органи. Тому заява до прокуратури — це не вирок. Прем’єр-міністр Сергій Корецький очолює уряд із 16 липня 2026 року. Антон Ковальський із 17 вересня виконує обов’язки генерального прокурора України. Якщо буде подана заява про можливе кримінальне правопорушення, це не означатиме, що злочин уже встановлено або що конкретна посадова особа є винною. Це означатиме лише одне: обставини мають бути перевірені компетентними органами. І саме цього зараз потрібно вимагати.
Не політичного шоу. Не взаємних звинувачень. А документальної відповіді: де знаходяться кошти громад, чому частина платежів не проводиться і хто нестиме відповідальність, якщо через ці обмеження взимку постраждає критична інфраструктура.
Бо в умовах війни затримка платежу за генератор, насос, паливо чи аварійний ремонт — це вже не просто бухгалтерська проблема. Це потенційний ризик для безперервної роботи міста. І якщо держава свідомо встановлює такі обмеження, вона повинна так само чітко пояснити суспільству не лише чому вона це зробила, а й хто відповідає за можливі наслідки.