Поки увага країни прикута до політичних скандалів, відставок, призначень і чергових акцій протесту з картонками, Суми щодня залишаються під російськими ударами. Складається враження, що для більшості українців ця війна існує лише тоді, коли вона потрапляє в заголовки національних медіа.
Місто, яке живе за кілька десятків кілометрів від російського кордону, давно стало однією з головних цілей ворога. Обстріли, удари дронами, руйнування цивільної інфраструктури, загиблі та поранені — усе це відбувається майже щодня. Але інформаційний простір країни ніби звик до цього.
Коли востаннє тема безпеки Сум стала центральною у всеукраїнській дискусії? Коли останній раз на великій пресконференції чиновників журналісти системно ставили питання не про політичні рейтинги, а про те, чому прикордонне місто залишається під постійним терором — і які рішення пропонує держава?
Парадоксально, але навіть питання про Суми найчастіше порушують не національні медіа, а місцеві представники громади чи депутати. Після цього тема швидко зникає з інформаційного порядку денного, поступаючись місцем новим політичним конфліктам.
Не менш показовою є ситуація з місцевою журналістикою. У багатьох регіонах резонансні події стають приводом для розслідувань, гострих запитань до влади та суспільної дискусії. У Сумах же значна частина проблем або висвітлюється поверхово, або взагалі не виходить за межі локальних новин.
Через це країна часто просто не бачить, чим насправді живе прикордонний обласний центр. Це питання не лише до журналістів. Це питання до всіх нас.
Бо поки вся країна захоплено обговорює політичні баталії, є міста, де головна тема — не кадрові перестановки і не боротьба за рейтинги. Там люди щодня думають, чи буде цілою їхня домівка після чергової ночі.
І якщо ми перестаємо помічати це, то проблема вже не лише в інформаційній політиці. Проблема — у наших пріоритетах.