Ярослав Качинський знову атакує Україну — цього разу через повідомлення про можливе осквернення польських поховань. Якщо такі факти підтвердяться, Україна зобов’язана провести розслідування та покарати винних. Тут не може бути подвійних стандартів.
Але проблема в іншому: PiS дедалі частіше перетворює історичну пам’ять на інструмент політичного тиску на Київ. Волинь, ексгумації, Бандера, українське зерно, вступ України до ЄС — кожна з цих тем використовується для мобілізації польського виборця та створення образу України як проблемного сусіда.
При цьому сам Качинський має у власній політичній біографії епізод, який викликає не менше запитань. Наприкінці 1980-х — на початку 1990-х він підтримував регулярні контакти з Анатолієм Васіним — співробітником радянського посольства, якого польські журналістські розслідування ідентифікували як офіцера КДБ.
І це були не випадкові зустрічі. Контакти тривали понад рік, відбувалися у приватній обстановці, а однією з тем було майбутнє Польщі та можливість її «фінляндизації» — збереження незалежності під стратегічним впливом москви.
Качинський заперечував будь-яку співпрацю та стверджував, що використовував ці контакти для отримання інформації. Але питання залишаються. Чому офіцер радянської розвідки так довго підтримував контакт саме з перспективним польським політиком? Що отримував Качинський — і що отримував Васін?
Чи були про ці контакти своєчасно поінформовані польські спецслужби? На останнє питання існують суперечливі версії.
Сьогодні Качинський вимагає від України пояснень, розслідувань і політичної відповідальності. Але якщо він справді вважає, що будь-які контакти з москвою мають бути максимально прозорими, то цей принцип повинен стосуватися і його самого.
Немає доказів, що Качинський був агентом КДБ чи москви. Але є достатньо фактів, щоб ставити незручні запитання. І головне з них: чому політик, який роками будує кар’єру на боротьбі з «російським впливом», досі не дав суспільству вичерпної відповіді про свої тривалі контакти з представником радянської розвідки?