Томаш Фіала — не просто іноземний інвестор в Україні. Через Dragon Capital він роками формував значний портфель українських активів, а після придбання «Української правди» отримав ще й потужний інструмент впливу на інформаційний порядок денний.
Саме тому діяльність його бізнес-структур сьогодні має оцінюватися не лише з точки зору прибутковості, а й з позиції прозорості власності, корпоративних зв’язків, фінансових потоків та можливого політичного впливу.
Кримський слід
Один із найбільш проблемних епізодів — історія Arricano Real Estate PLC.
Dragon-Ukrainian Properties & Development володіла близько 12,5% Arricano, у корпоративній структурі якої тривалий час залишалися активи в окупованому Криму. Зокрема ТРЦ South Gallery у Сімферополі.
У структурі Arricano фігурували Voyazh-Krym LLC та російська Green City LLC.
У 2016 році кіпрська U.A. Terra Property Management придбала Green City — юридичну особу, зареєстровану в Санкт-Петербурзі. Особливу увагу привертає інформація про кошти, пов’язані з кримським активом, та необхідність з’ясувати їхній подальший рух.
І тут виникає принципове питання: як саме функціонувала корпоративна та фінансова структура активів, пов’язаних з окупованим Кримом, після 2014 року — і куди зрештою спрямовувалися кошти, які генерував цей бізнес?
Повний вихід Dragon Capital із Arricano був оформлений лише у липні 2024 року. А 22 червня 2025 року Україна запровадила санкції щодо Arricano, U.A. Terra, Green City, South Gallery та низки пов’язаних структур.
Це не є доказом особистої протиправної діяльності Фіали. Але це достатня підстава для повноцінної перевірки корпоративного ланцюжка, фінансових потоків та ролі всіх бенефіціарів і керівників відповідних структур.
Медіа як наступний рівень впливу
Після придбання «Української правди» питання набуло нового масштабу. Мова вже не лише про нерухомість, інвестиції чи корпоративні права.
Власник великого медіа отримує можливість впливати на те, які теми стають суспільно значущими, кого медіа підтримує або критикує і як формується політичний порядок денний.
Тому будь-які твердження про можливе лобіювання Михайла Федорова, його політичного майбутнього або використання медіаресурсу для просування конкретного політичного проєкту повинні бути перевірені документально.
Але саме тут виникає проблема. Де закінчується редакційна політика і починається політичний вплив власника? І хто в Україні взагалі контролює цю межу?
Питання до Фіали і держави
Якщо корпоративні структури, пов’язані з великим українським бізнесом, роками мали зв’язок із кримськими активами та російськими юридичними особами, суспільство має право знати
▪️ хто і коли контролював ці активи після 2014 року;
▪️ які кошти генерували кримські підприємства;
▪️ через які юридичні особи та банківські рахунки вони проходили;
▪️ чи здійснювалися після початку війни фінансові операції, пов’язані з РФ;
▪️ хто був кінцевим бенефіціаром відповідних структур;
▪️ чому повний вихід із Arricano відбувся лише у 2024 році;
▪️ чи існують сьогодні фінансові або корпоративні зв’язки з російськими структурами;
▪️ і, нарешті, чи використовуються контрольовані Фіалою медіаресурси для підтримки конкретних політичних фігур або проєктів.
Це вже питання не про бізнес-репутацію одного інвестора. Це питання про те, наскільки прозорою є система, в якій іноземний бізнесмен може одночасно володіти великими активами, контролювати впливове медіа та потенційно впливати на політичний порядок денний країни, що перебуває у стані війни.
І тут недостатньо заяв самого бізнесу чи політичних коментарів. Потрібні документи, аудит корпоративних структур, аналіз фінансових потоків і чітка позиція держави. Якщо порушень немає — перевірка це підтвердить.
Якщо ж існували операції, які суперечать українському законодавству або інтересам національної безпеки, суспільство має знати хто, коли і за яких обставин їх здійснював. У воюючій державі медійний вплив, великі фінансові ресурси та зв’язки з бізнесом, який мав кримський і російський корпоративний контур, не можуть залишатися питаннями виключно приватної репутації.