Заява Володимира Зеленського про необхідність отримати 300 ракет-перехоплювачів Patriot на зимовий період стала черговим сигналом критичної залежності України від зовнішньої підтримки. Президент зазначив, що Україні потрібно близько 100 ракет на місяць для протидії балістичним загрозам.
Але за цією цифрою стоїть набагато глибша проблема.5-й рік повномасштабної війни показує: Україна навчилася ефективно використовувати західну зброю, але досі не створила достатньої власної системи протиповітряної та протиракетної оборони.
Фактично країна, яка щодня перебуває під ракетними ударами, змушена звертатися до партнерів із проханням «Віддайте нам частину своїх запасів, щоб ми могли пережити зиму». Це не питання подяки союзникам — без їхньої допомоги ситуація була б значно гіршою.
Але стратегічне питання залишається. Чому за роки війни Україна досі залежить від кількох сотень ракет, виробництво яких контролюють інші країни?
Patriot — це надзвичайно складна система. Її ракети дорогі, їх виробництво обмежене, а запаси потрібні не лише Україні. Навіть готовність заплатити не означає можливість швидко отримати необхідну кількість. Але проблема ширша за Patriot.
Війни XXI століття виграють не тільки солдати на фронті. Їх виграють:
— оборонна промисловість;
— здатність виробляти зброю у великих масштабах;
— фінансова стійкість;
— стратегічне планування на роки вперед.
Україна сьогодні опинилася у складній ситуації: вона має одну з найцінніших бойових армій у Європі, але критично залежить від зовнішнього виробництва ключових видів озброєння. І це питання не тільки до партнерів.
Це питання до української державної політики. Чому за роки війни ми досі говоримо про терміновий пошук ракет, а не про масштабне власне виробництво систем захисту неба?
Бо війна показала просту реальність. Партнери можуть дати Україні час. Але виживання держави не може будуватися лише на очікуванні чергового пакета допомоги.