Поки країна живе війною, у Верховній Раді просувають законопроєкт №15431, який його прихильники називають реформою мисливської галузі. Але якщо уважно прочитати документ, виникає зовсім інше питання: чи не закладає він основу для комерціалізації полювання під виглядом «туризму»?
Законопроєкт прямо вводить поняття «мисливський туризм» як виду активного відпочинку. Тобто полювання офіційно розглядається вже не лише як інструмент регулювання чисельності тварин чи традиційне природокористування. А і як туристична послуга.
Не менш дискусійною є норма про полювання у напіввільних умовах — на огороджених територіях, де тварини не можуть вільно залишити межі угідь. Критики вважають, що це створює передумови для розвитку фактично «вольєрного полювання», коли мисливський трофей стає елементом платної розваги.
Документ також змінює правила використання окремих технічних засобів, переглядає низку заборон, дозволяє нічне полювання на окремі види тварин та пропонує створити новий центральний орган влади, який одночасно регулюватиме галузь, контролюватиме її та відповідатиме за її розвиток. Саме така концентрація повноважень уже викликає питання щодо можливого конфлікту інтересів.
Ще одна суперечлива норма — суттєве спрощення передачі мисливських угідь у користування та зменшення мінімальної площі таких угідь. Опоненти законопроєкту попереджають, що це може зробити мисливський бізнес більш доступним для вузького кола користувачів. Без достатнього громадського контролю.
Особливо гостру реакцію викликала ідеологія документа. У ньому полювання визначається як «активний відпочинок», а мисливські трофеї можуть використовуватися, зокрема, в естетичних цілях. Для прихильників це лише юридичні формулювання. Для противників — свідчення того, що держава фактично легітимізує вбивство диких тварин як форму дозвілля.
❗️Водночас варто зазначити: законопроєкт ще не ухвалений. Він перебуває на стадії розгляду, а його остаточний зміст може змінитися після роботи профільного комітету та голосувань у Верховній Раді.
Питання полягає вже не лише у мисливстві. Воно значно ширше: якою Україна бачить свою екологічну політику після війни — політикою збереження дикої природи чи розвитком індустрії мисливських розваг? Саме навколо цього сьогодні й розгортається головна дискусія.