Після кадрових змін в уряді частина українців згадала старі добрі традиції Майданів. І вийшла протестувати під Офіс Президента. Але це породило закономірне питання: чому саме туди?
З точки зору Конституції відповідь виглядає неоднозначно. Саме Верховна Рада призначає Прем’єр-міністра та склад Кабінету Міністрів. Саме народні депутати голосують за призначення або звільнення міністрів. Саме парламент несе політичну відповідальність за сформований уряд.
Тоді виникає логічне запитання: якщо не подобається склад Кабміну, чому вимоги адресовані Офісу Президента? А не Верховній Раді та депутатам, які натискають кнопки?
Конституція Конституцією. Проте за роки президентства Зеленського та парламентської монобільшості в українському суспільстві сформувалося стійке переконання, що ключові кадрові рішення спочатку ухвалюються на Банковій. А монобільшість лише юридично оформлює вже погоджені призначення. Саме тому багато людей сприймають Офіс Президента як реальний центр ухвалення рішень.
У результаті виникає політичний парадокс. Якщо Україна залишається парламентсько-президентською республікою, то головним адресатом подібних протестів має бути Верховна Рада. Але протестувальники йдуть саме до Офісу Президента. Фактично погоджуючись, що реальний політичний центр знаходиться саме там.
І це вже не кадрове питання про міністрів чи конкретного міністра. Це основоположне питання про те, як сьогодні в Україні працює система влади — за Конституцією чи за політичною практикою. Адже який сенс у будь-яких протестах, коли базові конституційні норми розходяться з об’єктивною реальністю?