Україна ризикує втратити металургію. Чому проблема «Запоріжсталі» стосується кожного

Скорочення виробництва на «Запоріжсталі» — це не історія про один завод. Це показник того, що українська металургія починає втрачати конкурентні позиції не лише через війну. А й через нові економічні реалії. Якщо у 2022–2023 роках головними проблемами були бойові дії, руйнування інфраструктури та блокування логістики, то сьогодні до них додалися фактори, які можуть мати довгострокові наслідки.

Європейський Союз запроваджує механізм CBAM, що фактично означає додаткові витрати для виробників сталі. Паралельно діють квоти на українську металопродукцію, зростає вартість залізничних перевезень. А підприємства дедалі гостріше відчувають нестачу кваліфікованих працівників.

У результаті українська сталь дорожчає ще до того, як потрапляє до європейського покупця. Для галузі, де боротьба за контракт часто вирішується кількома євро на тонні, цього достатньо, щоб втратити ринок.

Проблема значно ширша, ніж здається. Металургія залишається одним із найбільших джерел валютної виручки України. Вона забезпечує роботою десятки тисяч людей, формує завантаження залізниці, портів, гірничодобувних підприємств і приносить державі мільярди гривень податків. Якщо скорочення виробництва стане тенденцією, втрати відчує не лише промисловість, а вся економіка.

Саме тому українські металурги наполягають на перегляді квот ЄС, відтермінуванні повноцінного застосування CBAM для України та більш збалансованій тарифній політиці всередині країни. Йдеться не про пільги, а про можливість зберегти конкурентоспроможність підприємств, які працюють у воєнних умовах.

Показово, що навіть зараз галузь залишається одним із ключових донорів бюджету. З початку повномасштабної війни «Метінвест» сплатив майже 80 млрд грн податків і зборів та інвестував в українські підприємства понад 28 млрд грн.

Україна вже втратила частину металургійних потужностей у Маріуполі. Якщо сьогодні почнуть скорочувати виробництво й підприємства, що залишилися, питання вже буде не лише в окремих заводах. Йтиметься про майбутнє всієї української промисловості, без якої стале економічне відновлення після війни буде значно складнішим.