Кирило Буданов заявлає: Україні потрібно мобілізовувати не менше 30 тисяч людей щомісяця, інакше нинішню ситуацію на фронті утримувати неможливо. Це близько 360 тисяч людей на рік — лише для збереження нинішнього рівня.
The Telegraph уже назвав цю цифру непрямим свідченням значно більших втрат, але такий висновок не можна вважати доведеним: мобілізаційна потреба — це не тотожність бойовим втратам. Проте сама цифра достатньо промовиста: армія потребує постійного масштабного поповнення, а отже проблема людського ресурсу вже стала стратегічною.
Виникає незручне питання до влади: де закінчується підтримка бойового духу і починається самообман? Коли суспільству роками говорять про близький перелом, а керівництво держави одночасно визнає потребу в сотнях тисяч нових військовослужбовців, дефіциті ППО та відсутності швидкого завершення війни, ці суперечності вже неможливо пояснювати лише «інформаційною війною».
Україні потрібна не заспокійлива риторика, а чесна розмова про ресурси, втрати, мобілізацію і перспективи війни. Бо цифри можна не показувати суспільству — але фронт їх приховати не зможе.