Кому, як не Німеччині, знати, до чого призводить політика, коли цілу націю чи соціальну групу починають робити винною у суспільних проблемах. Історія ХХ століття вже дала людству надто високу ціну за такі експерименти.
Саме тому не може не викликати занепокоєння посилення антиукраїнської риторики в Польщі. Дедалі частіше історичні трагедії стають не предметом чесної наукової дискусії чи пошуку порозуміння, а інструментом внутрішньої політичної боротьби.
Наслідки вже виходять за межі політики — українці дедалі частіше повідомляють про випадки образ, дискримінації та агресії лише через українську мову або походження. Для України це не новий сценарій. Ми вже понад дванадцять років живемо в умовах російської інформаційної війни й добре знаємо, як працює ця технологія.
Спочатку суспільству пропонують знайти «винних». Потім із минулого вибірково дістають історичні конфлікти, наділяючи їх сучасним політичним змістом. А згодом відповідальність окремих людей починають переносити на весь народ. Саме так формується колективна ненависть.
Найнебезпечніше те, що цей механізм не має національності. Сьогодні його можна використати проти українців у Польщі. Завтра — проти поляків у Німеччині чи будь-якій іншій європейській державі.
Достатньо кількох гучних кримінальних історій, правильної інформаційної кампанії, історичних маніпуляцій — і суспільству вже пропонують нового «винуватця». Саме тому політики повинні усвідомлювати відповідальність за кожне слово. Розпалити міжнаціональну недовіру нескладно. Повернути довіру — інколи неможливо навіть за десятиліття.
Є ще один аспект, про який варто пам’ятати. Будь-яке погіршення українсько-польських відносин сьогодні працює насамперед на інтереси росії. Саме кремль десятиліттями реалізує стратегію «розділяй і володарюй», використовуючи історичні травми сусідніх народів як інструмент їхнього взаємного послаблення.
Поки Україна стримує повномасштабну російську агресію, захищаючи східний фланг Європи, будь-які спроби посварити українців і поляків об’єктивно послаблюють безпеку всього регіону. Географію неможливо змінити. Від Бреста до Варшави — менше 200 кілометрів. Безпека України та Польщі давно стала взаємозалежною.
Історія неодноразово доводила просту істину: коли політики починають заробляти рейтинги на міжнаціональній ворожнечі, програють обидва народи. Виграє лише той, хто зацікавлений у їхньому розколі.