Поки увага прикута до постачання зброї, Європа запускає процеси, які можуть визначити архітектуру безпеки континенту на роки вперед. Одразу кілька рішень свідчать про це.
По-перше, Німеччина підтвердила участь у перших навчаннях «Коаліції охочих», які восени прийматиме Польща. І хоча ще кілька днів тому Берлін заявляв, що не планує долучатися, позиція зрештою змінилася. Це означає, що найбільша економіка #ЄС готова брати активнішу участь у формуванні майбутніх гарантій безпеки для України.
По-друге, ЄС та Україна офіційно уклали масштабну дронову угоду (Drone Deal). Вона передбачає спільне виробництво безпілотників, створення спільних підприємств, об’єднання українського бойового досвіду з виробничими можливостями європейської промисловості та масштабування випуску сучасних систем.
Фактично Європа починає будувати власну оборонну екосистему, де Україна перестає бути лише отримувачем допомоги. А стає повноцінним технологічним партнером.
Це принципово новий етап. Якщо раніше Київ просив зброю, то тепер пропонує Європі власні рішення, перевірені війною. Українські технології у сфері БПЛА, засобів РЕБ та цифрового управління боєм стають одним із ключових активів європейської оборони.
Для кремля це погана новина. Чим глибше інтегрується український оборонно-промисловий комплекс із європейським, тим менше шансів, що підтримка України залежатиме від політичної кон’юнктури окремих держав. Формується довгострокова модель співпраці, заснована не лише на солідарності, а й на спільних економічних та безпекових інтересах.
Європа поступово переходить від політики підтримки України до політики спільної оборони разом з Україною. І це, ймовірно, одна з найважливіших стратегічних змін останнього часу.