Заява заступника міністра оборони Польщі Цезарія Томчика стала рідкісним прикладом відвертості. Варшава фактично визнала, що наразі не має достатніх спроможностей, аби стати повноцінним учасником міжнародної антибалістичної коаліції.
На перший погляд це виглядає як слабкість. Насправді — це твереза оцінка власних можливостей.
Останні роки Польща активно інвестує у танки, артилерію, авіацію та сухопутні війська. Але створення сучасної системи протиракетної оборони — один із найдорожчих і найтехнологічніших напрямків, який потребує десятиліть розвитку, власної промислової бази та доступу до передових технологій.
Саме тому Варшава сьогодні робить ставку на американські комплекси Patriot, систему IBCS та програму «Wisła», а не на власне виробництво засобів перехоплення балістичних ракет.
Водночас слова Томчика містять і важливий сигнал: Польща не відмовляється від участі. Навпаки, вона розглядає антибалістичну коаліцію як можливість створити нову галузь оборонної промисловості. Якщо буде політичне рішення і фінансування, країна прагнутиме перейти від ролі покупця технологій до їхнього розробника.
Для України це також важлива новина. Війна показала, що саме балістичні ракети стають одним із головних інструментів тиску.
Тому найближчими роками Європа, ймовірно, вкладатиме мільярди євро у створення спільної багаторівневої системи протиракетної оборони. Польща не хоче залишитися осторонь цього процесу — але чесно визнає, що стартує не з найсильніших позицій.