Новина про можливе запровадження «податку на відбудову» замість військового збору викликає не стільки дискусію про податки, скільки про майбутнє країни. Сьогодні суспільству дедалі частіше говорять про те, які нові податки доведеться платити після війни. Але майже не говорять про інше — якою має стати економіка України після перемоги?
Хто платитиме цей податок? Найімовірніше, знову ті, хто працює легально: наймані працівники, підприємці та бізнес. Тобто ті, хто вже сьогодні фінансує значну частину державного бюджету.
Але виникає значно важливіше питання. Де стратегія розвитку країни? Де програма, яка пояснює:
📌 як Україна планує збільшити ВВП;
📌як залучатиме мільярди доларів приватних інвестицій;
📌 як повертатиме українців із-за кордону;
📌 як створюватиме нові виробництва та високотехнологічні робочі місця;
📌 як реформуватиме судову систему, податкову службу, митницю та державне управління.
Адже відбудова — це не лише бетон, дороги та мости. Насамперед це створення економіки, яка здатна сама заробляти гроші, а не постійно шукати нові податки.
Поки що суспільство чує переважно про те, звідки взяти додаткові кошти. Але майже не чує, як зробити так, щоб цих коштів стало більше завдяки економічному зростанню.
Без масштабних реформ Україна ризикує опинитися в ситуації, коли після завершення війни залишаться ті самі проблеми, що були до неї: високе податкове навантаження, слабкі інституції, відтік населення та залежність від міжнародної фінансової допомоги.
Податок може бути одним із інструментів відбудови. Але податок не може замінити економічну стратегію. Країні потрібна не лише відповідь на питання «де взяти гроші?», а й чіткий план «як зробити Україну багатшою через 10–20 років?»