У Києві планують майже втричі підвищити тариф на водопостачання та водовідведення. Офіційна аргументація — зростання витрат на електроенергію, реагенти, ремонт інфраструктури та необхідність модернізації мереж.
Однак будь-яке суттєве підвищення тарифів неминуче збільшує фінансові потоки підприємств, що працюють у сфері житлово-комунального господарства. Саме тому особливого значення набуває питання структури їхньої власності.
Згідно з відкритими даними, близько 39% акцій «Київенергохолдингу» перебувають у приватній власності. Частка у 24,9% належить британській ARTIO GLOBAL INVESTORS LTD, яку ЗМІ пов’язували з Андрієм Вінграновським — чоловіком Юлії Льовочкіної. Ще 14,1% оформлено на кіпрську DENSEC LIMITED, яка також неодноразово згадувалася в журналістських розслідуваннях щодо активів, пов’язаних із бізнес-оточенням Сергія Льовочкіна.
Саме ця структура власності вже багато років залишається предметом суспільної дискусії. Попри зміну політичних епох, урядів і міської влади, питання кінцевих вигодонабувачів стратегічних комунальних активів Києва так і не втратило актуальності.
Підвищення тарифів саме по собі може бути економічно обґрунтованим. Але в такому разі суспільство має отримати й іншу відповідь: хто саме стане основним бенефіціаром зростання доходів підприємств та наскільки прозорою є структура їхньої власності?
Для європейської столиці це не політичне, а управлінське питання. Довіра до тарифної політики починається з максимальної відкритості щодо того, хто контролює активи, які працюють за рахунок коштів мешканців міста.
