Поки Україна щодня втрачає людей на фронті, шукає мільярди доларів на фінансування армії, стикається з катастрофічним дефіцитом робочої сили, демографічною кризою та масовою еміграцією, парламент знаходить час для законодавчого врегулювання порнографічної індустрії.
Можна довго дискутувати про юридичні недоліки чинної статті 301 Кримінального кодексу. Дійсно, вона давно викликає критику юристів через можливості для вибіркового правозастосування та корупції. Але головне питання сьогодні не в цьому.
Головне питання — державні пріоритети. Кожне рішення парламенту є сигналом. Для суспільства. Для міжнародних партнерів. Для інвесторів. Який сигнал сьогодні подає Україна?
Коли країна веде найбільшу війну в Європі з часів Другої світової, логічно було б очікувати законів про розвиток оборонної промисловості, підтримку високотехнологічного виробництва, захист інвестора, дерегуляцію бізнесу, реформу судової системи, податкові стимули для створення робочих місць. Натомість однією з найбільш резонансних законодавчих тем стає декриміналізація порноіндустрії.
Безумовно, дорослі люди мають право на приватне життя, а законодавство повинно відповідати сучасним правовим стандартам. Але в політиці важливе значення має не лише зміст рішення, а й його своєчасність. І саме тут виникає головне питання. Чи саме це сьогодні є нагальною потребою держави?
Чи саме так формується міжнародний бренд країни, яка претендує на членство в Європейському Союзі? Та прагне стати одним із центрів європейської оборонної індустрії?
На жаль, останніми роками Україна дедалі частіше потрапляє у міжнародний інформаційний простір через корупційні скандали, нелегальні кол-центри, контрабанду, проблеми з верховенством права та інші негативні явища. Тепер до цього переліку може додатися ще й статус країни, яка однією з перших у розпал війни вирішила зробити політичним пріоритетом реформування законодавства щодо порнографії.
Сильна держава будується не навколо гучних інформаційних приводів. Вона будується навколо економіки, науки, технологій, виробництва, армії та верховенства права. Саме за цими критеріями світ оцінюватиме Україну після війни.
І питання сьогодні не в тому, чи потрібна декриміналізація. Питання в іншому. Чому саме це стало одним із символів політичного порядку денного країни, яка щодня платить найвищу ціну за своє існування?