У медіа поширюється інформація, що посол України у Сполучених Штатах Ольга Стефанішина нібито подала у відставку, пояснивши рішення сімейними обставинами. А новим послом може стати Юлія Свириденко. Станом на момент публікації офіційного указу президента про її звільнення або публічного підтвердження з боку Міністерства закордонних справ немає.
Тому повідомлення про відставку слід розглядати як попередню інформацію, яка потребує офіційного підтвердження. Однак сама поява таких повідомлень відбувається на вкрай чутливому політичному тлі.
Ольга Стефанішина є не «підозрюваною» у побутовому розумінні цього слова, а обвинуваченою у кримінальному провадженні, яке розглядає Вищий антикорупційний суд. Йдеться про справу щодо заволодіння або розтрати понад 2,5 млн гривень бюджетних коштів під час закупівлі Міністерством юстиції послуг з адаптації українського законодавства до права Європейського Союзу у 2013–2014 роках.
Стефанішиній інкримінують правопорушення за частиною п’ятою статті 191 Кримінального кодексу України. Судовий розгляд триває, обвинувального вироку немає, а отже, відповідно до принципу презумпції невинуватості, її вина юридично не встановлена.
Окремий репутаційний скандал виник навколо діяльності колишнього чоловіка дипломатки — Михайла Стефанішина. За даними журналістського розслідування «Української правди», консорціум, пов’язаний із ним, отримав від Агентства з розшуку та менеджменту активів право управляти кількома дорогими арештованими об’єктами. Серед них називали Будинок профспілок на майдані Незалежності та Хрещатику в Києві, торговельну нерухомість і корпоративні активи.
Журналісти звернули увагу не лише на вартість переданого майна, а й на можливий неформальний вплив Михайла Стефанішина на процеси всередині АРМА. Після публікації матеріалу Спеціалізована антикорупційна прокуратура повідомляла про відкриття кримінального провадження.
Важливо розмежовувати дві різні історії. Перша — це давнє кримінальне провадження щодо бюджетних коштів Міністерства юстиції, у якому Ольга Стефанішина є обвинуваченою.
Друга — журналістське розслідування щодо передачі активів АРМА структурам, пов’язаним із її колишнім чоловіком. Судом не встановлено, що Стефанішина особисто забезпечувала передачу цих активів або втручалася в конкурси АРМА.
Сама вона заперечувала будь-який зв’язок із бізнесовою діяльністю колишнього чоловіка та заявляла, що після розлучення підтримувала з ним контакт переважно з питань дітей. Проте для посадовця такого рівня проблема виходить далеко за межі формальної кримінальної відповідальності.
Посол України у Вашингтоні представляє державу перед її головним стратегічним партнером, веде переговори щодо військової та фінансової допомоги й має бути максимально захищеним від будь-яких репутаційних ризиків. Тривалий судовий процес, питання щодо неявки на засідання та скандал навколо активів АРМА неминуче створюють політичну вразливість.
Тому можлива відставка Стефанішиної — якщо вона буде офіційно підтверджена — може виявитися не лише особистим кадровим рішенням. Це також може бути спробою Банкової зменшити репутаційні ризики у відносинах зі США та не допустити, щоб внутрішні антикорупційні скандали впливали на роботу українського посольства у Вашингтоні.
Остаточні висновки можна буде робити лише після офіційного рішення Президента та пояснення самої Стефанішиної. Але вже зараз очевидно: історія стосується не тільки однієї дипломатичної посади. Вона знову порушує питання про межу між юридичною презумпцією невинуватості та політичною відповідальністю українських високопосадовців.