У Польщі вже видно перші результати нового європейського митного режиму для дешевих посилок із країн поза ЄС. Після запровадження з 1 липня 2026 року фіксованого мита €3 для товарів у малих відправленнях вартістю до €150 кількість митних декларацій, пов’язаних з електронною торгівлею, у липні впала приблизно на 50% — до 2,11 млн.
Йдеться насамперед про модель, яку активно використовують Temu, Shein, AliExpress та інші азійські торговельні платформи: мільйони дрібних замовлень безпосередньо від продавця покупцеві в Європі. Раніше товари в посилках вартістю до €150 користувалися звільненням від митного збору. Тепер ця модель фактично закінчилася.
І це важливо не лише для поляків. Що це означає для українців? Поки що Україна не запровадила аналогічного європейського мита €3. Українське законодавство і надалі передбачає, що ввезення товарів у міжнародних поштових та експрес-відправленнях із митною вартістю до €150 не є об’єктом оподаткування ПДВ.
Тобто українець сьогодні може замовити дешевий товар із Китаю на умовні €10–20 і не сплачувати українського аналога нового європейського збору. Але чи може Україна дозволяти практично необмежений потік дешевої продукції з Китаю в той час, коли Європейський Союз уже почав захищати власний ринок від цієї моделі?
Європейська логіка проста: якщо китайський продавець може доставити товар безпосередньо європейському споживачеві дешевше, ніж європейський виробник може його виготовити та продати, внутрішній ринок поступово втрачає конкурентоспроможність. Тому Брюссель почав змінювати правила. І результат уже видно в Польщі: після введення мита потік дрібних електронних торговельних відправлень скоротився приблизно вдвічі.
Для українського споживача це означає потенційно неприємний вибір. Або ми зберігаємо дешеві китайські товари й фактично підтримуємо імпорт за рахунок українського виробника. Або рано чи пізно Україна також буде змушена вводити механізми оподаткування дрібного імпорту.
Причому питання вже обговорюється в Україні: раніше пропонувалися зміни щодо оподаткування міжнародних посилок, зокрема товарів до €150. Але для України це значно складніше питання, ніж для ЄС. Європейський Союз захищає величезний внутрішній ринок із потужним виробництвом, логістикою та власними торговельними мережами.
Україна ж має значно слабшу промислову базу, нижчі доходи населення і величезний попит на дешеві товари. Тому механічно копіювати європейські правила Україні було б помилкою. Але й робити вигляд, що китайський імпорт ніяк не впливає на українського виробника, малий бізнес і торговельний баланс, — теж неможливо.
Польща вже показує, що навіть €3 здатні різко змінити поведінку покупців і структуру ринку. І питання для України вже не в тому, чи потрібно реагувати.
Питання в іншому: хто в Україні першим заплатить за цю політику — китайські маркетплейси, український бізнес чи звичайний покупець? І головне — чи здатна українська влада використати податкову та митну політику для захисту власного виробника, а не просто чергового разу перекласти витрати на українського споживача.