Польща дедалі жорсткіше ставиться до іноземців, які порушують міграційні правила. І для сотень тисяч українців, які перебувають у Польщі, ця тенденція має цілком практичне значення.
За перше півріччя 2026 року з Польщі літаками примусово повернули 5 640 іноземців — приблизно на 28% більше, ніж за аналогічний період 2025 року. Особливо різке зростання спостерігається саме у сфері примусових депортацій. За рік їхня кількість зросла більш ніж удвічі, а порівняно з 2023 роком — приблизно втричі.
У 2025 році польські органи влади ухвалили близько 14,7 тисячі рішень про обов’язок іноземців залишити територію країни. Приблизно 9,5 тисячі таких рішень були фактично виконані. І тут найважливіша для України цифра: найбільшу групу серед іноземців, яких фактично видворяють із Польщі, становлять громадяни України.
Це не означає, що Польща почала депортувати українців через саме українське громадянство. Формально підставами є порушення міграційного законодавства, зокрема незаконне перебування.
Але сам факт, що українці опинилися на першому місці у статистиці видворень, заслуговує на серйозну увагу.
Після початку повномасштабної війни Польща стала одним із головних центрів прийому українців. Польське суспільство та держава надали мільйонам українців можливість отримати захист, житло, доступ до роботи та соціальних послуг.
Але сьогодні очевидно інше: політика безумовної поблажливості закінчується. Польща поступово переходить від логіки «допомогти українцям залишитися» до логіки «іноземець має відповідати вимогам польського законодавства».
І це стосується вже не лише тих, хто перебуває в країні нелегально. Проблеми можуть виникати через втрату підстав для перебування, порушення встановлених правил, проблеми з документами або невиконання вимог польської міграційної служби.
Тому українцям у Польщі варто уважніше стежити за своїм статусом. Український паспорт більше не може сприйматися як автоматична гарантія перебування в Польщі. І це, мабуть, головний висновок із нової статистики.
Польща залишається одним із найбільших партнерів України, але водночас дедалі чіткіше демонструє: допомога біженцям не означає відмову держави від контролю над власною міграційною політикою. Для українців це сигнал, який краще сприйняти зараз, а не після отримання рішення про примусове повернення.