Політичний центр ЄС уперше ризикує втратити звичну більшість. За актуальною проєкцією Europe Elects, якби вибори до Європарламенту відбулися зараз, традиційна коаліція Європейської народної партії (EPP), соціал-демократів (S&D) та Renew Europe уже не набрала б більшості. Саме ці сили десятиліттями формували основний політичний центр Європарламенту.
Натомість посилюються правоконсервативні та популістські сили — зокрема Patriots for Europe, ECR та ESN. Водночас тенденція не є однозначною: у 2026 році правий електоральний підйом у деяких країнах уже почав втрачати темп.
Але головна проблема для нинішнього керівництва ЄС навіть не в тому, скільки мандатів отримають ті чи інші партії. Змінюється сам порядок денний. Міграція, контроль кордонів, витрати на «зелений» перехід, роль Брюсселя, санкції проти росії, підтримка України та відносини з США — усе це дедалі більше стає предметом політичного торгу між центром і правими.
Для України це особливо важливо. Якщо праві та націонал-консервативні сили продовжать набирати вагу, підтримка України не обов’язково припиниться, але вона може стати значно більш прагматичною та умовною. Європейські уряди дедалі більше будуть змушені рахуватися не лише з позицією Брюсселя, а й із власними виборцями.
І це вже відбувається. Тому вибори 2029 року можуть стати не просто черговими виборами до Європарламенту. Це може бути голосуванням за те, якою буде сама Європа: більш інтегрованою та централізованою — чи більш національною, консервативною та вимогливою до Брюсселя.
До 2029 року ще далеко. Але головний сигнал уже очевидний: європейський політичний центр більше не може сприймати свою більшість як щось гарантоване.