Через удари рф по портовій інфраструктурі та торговельних суднах український аграрний експорт знову опинився під загрозою. За оцінками учасників ринку, скорочення морських перевезень може призвести до мільярдних втрат валютної виручки.
Але головне питання — не тільки в діях росії. Війна триває вже кілька років, і проблема залежності від морських портів була очевидною ще у 2022 році. Україна залишається однією з найбільших аграрних держав світу, але її експортна модель досі надто залежна від одного ключового маршруту.
Альтернативи через Дунай, залізницю та автотранспорт не стали повноцінною заміною. Причини відомі:
🔻недостатня пропускна спроможність;
🔻дорогі логістичні витрати;
🔻проблеми на кордонах;
🔻відсутність достатніх резервних потужностей.
Це вже питання не лише війни, а й державного управління. За роки повномасштабного вторгнення Україна мала системно інвестувати у диверсифікацію експорту: розширювати сухопутні маршрути, модернізувати інфраструктуру, створювати резервні логістичні коридори. Натомість сьогодні держава знову змушена терміново шукати рішення в умовах кризи.
Росія використовує блокаду портів як економічну зброю. Але ефективність цієї зброї залежить і від того, наскільки Україна підготувала власну систему стійкості. Проблема зернового експорту — це не тільки питання фермерів. Це питання:
🔻стабільності бюджету;
🔻валютних надходжень;
🔻позиції України на світових ринках;
🔻здатності держави планувати на роки вперед.
Висновок простий: війна показує не лише силу противника, а й якість державного управління. Україна не може залишатися країною, яка виробляє мільйони тонн зерна, але кожного разу змушена шукати аварійні маршрути його вивезення.