Поки увага світу зосереджена на війні в Україні, у космосі формується новий баланс сил. Китай стрімко нарощує свій технологічний потенціал, перетворюючись на одного з головних конкурентів США та дедалі сильніше впливаючи на стратегічні рішення ЄС.
Пекін уже має власну орбітальну станцію, одну з наймасштабніших супутникових програм у світі, незалежну навігаційну систему BeiDou. Активно розвиває багаторазові ракети-носії, комерційний космічний сектор. Готує пілотовану експедицію на Місяць.
Космос дедалі більше стає не лише сферою науки, а й інструментом військової, економічної та технологічної переваги. Для Європи це означає необхідність суттєво прискорити інвестиції у власні космічні програми.
Після початку повномасштабної війни стало очевидно, що сучасні бойові дії критично залежать від супутникового зв’язку, навігації, розвідки, високоточного позиціонування, моніторингу та захищених каналів передачі даних. Держави, які не мають власних космічних можливостей, дедалі більше залежать від партнерів.
Для України значення космічних технологій стало особливо очевидним після 2022 року. Саме супутникові системи забезпечують значну частину розвідданих, навігації, контролю переміщення військ, оцінки наслідків ударів, роботи безпілотних систем та підтримки критичної інфраструктури.
Досвід війни продемонстрував, що космос став повноцінним елементом сучасної оборони. Нарівні з авіацією, #ППО та кібербезпекою.
Саме тому в Європі дедалі частіше говорять про створення власної системи супутникового зв’язку. А також розширення програм Copernicus, Galileo та IRIS², збільшення інвестицій у космічну промисловість і зміцнення співпраці з Україною у сфері космічних технологій та оборонних інновацій.
Нова космічна гонка вже не є питанням престижу. Вона визначатиме технологічну незалежність, обороноздатність і конкурентоспроможність держав у найближчі десятиліття. Для Європи та України це означає, що інвестиції у космос поступово стають не витратами, а стратегічною необхідністю.