На Закарпатті гостро постає питання, яке чиновники воліють обходити мовчанням. Чи можна називати проєкт «зеленою енергетикою», якщо його реалізація супроводжується знищенням природних територій?
На висоті близько 1400 метрів на полонині Руна триває будівництво вітроелектростанції. Разом із будівництвом — вирубка лісу, хоча раніше державні органи публічно обіцяли зупинити роботи на спірних ділянках до проведення додаткового обстеження.
Йдеться про проєкт групи Friendly Wind Technologies / «Вітряний парк Турянський» / «ВП Полонина Руна-1». За даними YouControl, серед кінцевих бенефіціарів компанії зазначений Максим Єфімов — колишній народний депутат від Партії регіонів, який пізніше входив до групи «Відновлення України».
Після початку повномасштабної війни його бізнесова активність значною мірою перемістилася з Донеччини на Закарпаття. Масштаб проєкту — серйозний:
🔻до 30 вітрогенераторів;
🔻156 МВт потужності;
🔻близько €200 млн інвестицій.
Але разом із мільйонами прийшли і незручні питання. Екологи заявляють про знищення червонокнижних рослин. Також на території полонини мешкає щільна популяція плямистої саламандри — виду, що перебуває під міжнародною охороною.
Найбільше обурення викликає не лише сама вирубка. А те, що держава спочатку пообіцяла розібратися. 28 травня Мінекономіки та «Ліси України» заявили: ділянки з рідкісними видами не будуть рубати до повторного обстеження за участю науковців та екологічних організацій. Комісію мали створити. Громадськість запросили долучитися. Виїзд на місце мав відбутися.
Але комісія так і не приїхала. Натомість у серпні спірні ділянки були вирубані. Без обіцяного обстеження. Без зрозумілого публічного пояснення, хто саме дозволив продовження робіт. Після цього «Ліси України» провели службове розслідування і заявили, що… порушень не виявили.
Виходить показова ситуація:
🔻екологи фіксують знищення природних об’єктів;
🔻науковці вимагають виїхати на місце;
🔻чиновники обіцяють перевірку;
🔻роботи продовжуються;
🔻внутрішнє розслідування не знаходить проблем.
Спочатку територія змінюється фізично. Потім система починає пояснювати, чому це нібито нормально…
Окреме питання — робота контролюючих органів. Держекоінспекція відмовилася проводити перевірку після звернення природоохоронної організації, пославшись на формальні підстави. Представники екологічних організацій при цьому наголошують: судова практика вже підтверджувала можливість проведення перевірок за зверненнями громадських організацій.
Закарпатська ОВА також відмовилася створювати охоронні зони, назвавши дані науковців недостовірними. При цьому професор Іван Мойсієнко пропонував чиновникам просто приїхати на Руну і перевірити ситуацію разом із науковцями.
Виїзду не відбулося. А територія продовжує змінюватися:
🔻близько 12 км дороги;
🔻близько 12 км просік під лінії електропередач;
🔻майданчики під опори;
🔻фундаменти під майбутні вітрогенератори.
Все це відбувається під гаслами розвитку «зеленої енергетики».
Питання не в тому, чи потрібні Україні нові джерела енергії. Питання в іншому: чи має право держава називати це екологічним переходом, якщо заради нього знищуються унікальні карпатські екосистеми?
Історія Руни може стати не винятком, а моделлю. Бо далі у списку — Красна, Апецька, Свидовець, Вододільний хребет. І тоді питання буде вже не тільки про один вітропарк. А про те, хто і як вирішує майбутнє Карпат.