Турецька влада готує до запуску систему штучного інтелекту Via+, яка цілодобово контролюватиме інформаційний простір країни. Офіційна мета — виявлення порушень законодавства. Масштаби технологічного контролю, однак, викликають значно більше запитань, ніж захоплення.
Систему розробляє Вища рада Туреччини з питань радіо і телебачення (RTÜK).
За заявою голови відомства Мехмета Даніша, Via+ зможе:
🔻одночасно відстежувати понад 800 телеканалів із шести супутників;
🔻аналізувати до 19 200 годин аудіоконтенту щодня;
🔻перекладати матеріали 12 мовами;
🔻обробляти понад 300 мільйонів відеокадрів;
🔻виявляти потенційні порушення та автоматично формувати звіти для фахівців.
Готовність системи оцінюють приблизно у 90%, тривають випробування та навчання персоналу. Проєкт включено до державної інвестиційної програми на 2027 рік. Голова регулятора назвав Via+ «сталевим куполом» у медіапросторі. І ось тут починається найцікавіше. Законність — це одне. Контроль над інформацією — зовсім інше.
Безумовно, штучний інтелект може бути корисним інструментом для виявлення мови ворожнечі, закликів до насильства, порушень прав дітей та інших протиправних матеріалів. Але хто визначатиме, що саме є порушенням? Хто формуватиме критерії для алгоритму? І найголовніше — чи не перетвориться критика влади на чергову категорію «небажаного контенту»?
Адже алгоритм не має політичної нейтральності за замовчуванням. Він працює за правилами, які встановлюють люди. Якщо критерії розмиті або упереджені, штучний інтелект лише прискорить і масштабуватиме людські помилки. І це не абстрактні побоювання.
Турецький медіарегулятор RTÜK уже неодноразово критикували за санкції проти незалежних та опозиційних телеканалів. За даними, наведеними The Insider із посиланням на турецьке видання T24, у 2025 році регулятор ухвалив 99 санкційних рішень щодо мовників на загальну суму 146,7 млн турецьких лір. Значна частина санкцій у політичному та новинному сегменті припала на канали, відомі критикою влади.
Тому питання не в тому, чи здатний штучний інтелект контролювати інформаційний простір. Очевидно, здатний. Питання в тому, хто контролюватиме тих, хто контролює за допомогою штучного інтелекту?
Особливо показовим є намір розширити законодавчі повноваження RTÜK щодо цифрових платформ. Тобто технологічна інфраструктура вже створюється, а правові інструменти її застосування ще розширюватимуться. Влада отримує дедалі потужніший інструмент спостереження за інформаційним простором. Суспільство ж має отримати не менш потужні гарантії захисту свободи слова.
Бо можна побудувати найсучаснішу систему розпізнавання контенту, але жоден алгоритм не здатний замінити незалежний суд, правову визначеність і свободу журналістики. Інакше замість «сталевого купола» для захисту суспільства можна отримати цифрову парасольку, під якою від дощу захищена лише влада.
Важливий нюанс: за офіційним описом RTÜK, Via+ не призначатиме покарання самостійно. ШІ виявлятиме потенційні порушення та готуватиме матеріали, а остаточну оцінку мають давати фахівці. Саме тому головне питання — не лише точність алгоритму, а незалежність людей, які ухвалюватимуть рішення.