Корецький — це не про новий курс. Це про нову модель управління

Призначення Сергія Корецького прем’єр-міністром багато хто сприйняв як чергову кадрову ротацію. Насправді йдеться про значно глибшу зміну.

Вперше за довгий час уряд очолила людина, яка не будувала політичної кар’єри, не має власної парламентської групи чи партійного проєкту. Весь її досвід — це управління великими компаніями, спочатку приватними, а потім державними — «Укрнафтою» та «Нафтогазом». Саме на цьому акцентують увагу і політичні експерти, яких опитало Радіо Свобода.

Сьогодні Банкова фактично відмовляється від моделі «політичного прем’єра» на користь «антикризового менеджера». Логіка проста: країна четвертий рік живе у війні, а головними викликами стали не політичні дискусії, а стабільність енергосистеми, фінансування армії, міжнародна допомога, відновлення критичної інфраструктури та проходження опалювального сезону.

Саме тому вибір людини з енергетичного сектору виглядає цілком закономірним. Втім, є й інший бік цієї історії. Призначення Корецького означає подальшу концентрацію виконавчої влади навколо Офісу Президента.

Прем’єр без власної політичної команди неминуче матиме менше простору для самостійної гри. Це означає, що відповідальність за результати роботи уряду дедалі більше концентруватиметься не лише на Кабміні, а й безпосередньо на президентській вертикалі.

Чи стане це перевагою? У короткостроковій перспективі — так. Єдиний центр ухвалення рішень дозволяє швидше реагувати на виклики війни.

У середньостроковій — усе залежатиме від результату. Якщо новий Кабмін забезпечить стабільне проходження зими, утримає макрофінансову стабільність, збереже підтримку партнерів і не допустить енергетичної кризи, кадрове рішення буде визнано успішним.

Якщо ж очікуваного ефекту не буде, суспільство вже не зможе пояснювати проблеми «поганими міністрами». Політична відповідальність остаточно перейде на тих, хто формував цю систему управління.

Сьогодні Сергій Корецький отримав 289 голосів у Верховній Раді. Але справжній іспит для нового уряду розпочнеться не в парламентській залі, а вже цієї осені — разом із першими холодами та новими викликами війни.