Повномасштабне вторгнення росії в Україну кардинально змінило стратегічне значення Чорного моря. Якщо раніше його розглядали переважно як важливий торговельний маршрут, то сьогодні це один із ключових театрів військового протистояння, від якого залежить безпека всього південно-східного флангу НАТО.
Саме тому роль Туреччини різко зросла. Контролюючи протоки Босфор і Дарданелли, Анкара фактично регулює доступ військових флотів до Чорного моря. Після початку великої війни Туреччина застосувала положення Конвенції Монтре, обмеживши прохід військових кораблів. Це рішення суттєво ускладнило росії можливість посилювати свій Чорноморський флот новими кораблями.
Для України значення Туреччини набагато ширше, ніж дипломатична підтримка. Через Чорне море проходить більша частина українського морського експорту.
Саме тут триває боротьба за свободу судноплавства, безпеку зернових маршрутів, захист портової інфраструктури та контроль над морськими комунікаціями. Кожна успішна атака України по російських військово-морських об’єктах і кожен безпечний вихід торговельного судна безпосередньо впливають не лише на українську економіку, а й на глобальну продовольчу безпеку.
Для НАТО українська війна стала важливим уроком. Альянс дедалі більше усвідомлює, що контроль над Чорним морем — це не регіональне питання, а один із ключових елементів європейської безпеки. Саме тому співпраця з Туреччиною сьогодні є стратегічною необхідністю — попри розбіжності між Анкарою та окремими союзниками з інших питань.
У сучасних умовах Туреччина — це не лише член НАТО. Це держава, без якої неможливо вибудувати ефективну систему стримування росії на південному напрямку. А для України це означає одне: стабільність і безпека Чорного моря залишатимуться одним із головних факторів як у війні, так і під час майбутнього відновлення країни.