Поки українська економіка продовжує боротися за експорт зерна, світ уже переходить до наступного етапу розвитку агропромисловості — виробництва продуктів із високою доданою вартістю. Показовий приклад — шотландський стартап MiAlgae.
Компанія знайшла спосіб виробляти омега-3, необхідну для аквакультури та кормової промисловості, не з риби. А з мікроводоростей, які вирощують на відходах виробництва… віскі.
На перший погляд, це виглядає як екологічний проєкт. Насправді ж мова йде про абсолютно нову модель економіки, де відходи перестають бути проблемою. І стають цінною сировиною.
І саме тут виникає головне питання. Якщо Шотландія будує високотехнологічний бізнес на відходах віскі, то чому Україна досі не будує аналогічні виробництва на власних аграрних ресурсах?
Україна щороку виробляє мільйони тонн органічних побічних продуктів:
🔻 мелясу цукрових заводів;
🔻 буряковий жом;
🔻 барду спиртових підприємств;
🔻 відходи крохмального виробництва;
🔻 побічні продукти борошномельної промисловості.
Для більшості підприємств це лише витрати на утилізацію або дешевий корм для тварин. Для сучасних біотехнологій — це готова поживна база для вирощування мікроводоростей, дріжджів, бактерій та інших промислових мікроорганізмів.
Саме з такої сировини можна виробляти продукцію, яка коштує у десятки, а іноді й у сотні разів дорожче за зерно. І мова не лише про омега-3. Такі виробництва здатні випускати:
🔻 білкові концентрати для аквакультури та тваринництва;
🔻 біоактивні добавки для харчової промисловості;
🔻 компоненти для фармацевтики;
🔻 косметичні інгредієнти;
🔻 натуральні пігменти;
🔻 біополімери та інші продукти біоекономіки.
Фактично Україна могла б продавати не тонни дешевої агросировини. А кілограми високотехнологічної продукції з набагато більшою рентабельністю.
Особливо перспективним виглядає цукровий сектор. Меляса, яка сьогодні часто використовується як недорога сировина або експортується за низькою ціною, є майже ідеальним середовищем для промислової ферментації. Саме вона потенційно може стати українським аналогом шотландських «відходів віскі».
Це не фантазія. Такі технології вже працюють у Великій Британії, США, Нідерландах, Данії та інших країнах. Вони поєднують аграрний сектор, біотехнології та промисловість. Створюючи продукцію з високою доданою вартістю замість експорту дешевої сировини.
Сьогодні Україну справедливо називають аграрною державою. Але у XXI столітті цього вже недостатньо. Справжня конкуренція точиться не за те, хто виростить більше зерна, а за те, хто зможе заробити більше на кожній тонні вирощеної продукції.
Саме тому майбутнє українського сільського господарства — це не лише поля, елеватори та порти. Це біореактори, промислова ферментація, мікроводорості, біоінженерія та глибока переробка.
Можливо, найціннішим ресурсом України вже незабаром стане не саме зерно. А те, що сьогодні вважається його відходами. Саме там може народитися нова високотехнологічна аграрна економіка, здатна конкурувати не обсягами експорту, а інноваціями та доданою вартістю.