Поки українська влада звітує про реформи, цифровізацію та боротьбу з корупцією, міжнародні експерти описують зовсім іншу реальність. Згідно з дослідженням Global Initiative Against Transnational Organized Crime (GI-TOC), в Україні можуть діяти близько 1000 шахрайських call-центрів.
До злочинної діяльності залучено понад 60 тисяч осіб. За оцінкою авторів, обсяг цієї кримінальної індустрії може сягати 1 млрд доларів на місяць.
Якщо навіть ці оцінки завищені, масштаб проблеми все одно вражає. Виникає закономірне питання: як у державі, що перебуває у стані війни, де силові структури отримали безпрецедентні повноваження, а міжнародні партнери виділяють мільярди доларів допомоги, роками може існувати настільки масштабна індустрія шахрайства?
Call-центр із десятками або сотнями операторів — це не підпільна квартира. Це офіси, обладнання, інтернет, фінансові канали, криптовалютні гаманці, вербування персоналу, система безпеки та постійний рух коштів. Така діяльність залишає цифрові, фінансові та організаційні сліди.
Тому проблема полягає не лише в існуванні самих шахрайських мереж. Головне питання — чому вони продовжують працювати роками, попри регулярні гучні повідомлення про «викриття» окремих офісів.
Наслідки виходять далеко за межі кримінальної статистики. Для європейських партнерів Україна дедалі частіше згадується не лише як країна, що протистоїть російській агресії. А і як один із найбільших осередків телефонного та кібер-шахрайства.
Це безпосередньо впливає на інвестиційний клімат, міжнародну репутацію та рівень довіри до українських державних інститутів. Адже європейська інтеграція — це не лише ухвалення законів і виконання формальних критеріїв. Це насамперед здатність держави забезпечити верховенство права, ефективну роботу правоохоронної системи та невідворотність покарання.
Саме тому звіт GI-TOC варто сприймати не як інформаційний привід, а як серйозний сигнал. Якщо міжнародні експерти оцінюють масштаби кримінальної індустрії саме так, це означає, що проблема вже давно перестала бути суто кримінальною. Вона перетворилася на питання ефективності державного управління, міжнародної довіри та майбутнього України як європейської держави.