Останніми тижнями в Польщі сталося кілька резонансних нападів на українців. В окремих випадках приводом для агресії ставало те, що люди розмовляли українською мовою або були українського походження.
Лише за липень відомо про кілька таких випадків:
▪️ 4 липня, Вроцлав — 19-річного українця жорстоко побили після того, як він розмовляв українською телефоном.
▪️ 11 липня, Бельсько-Бяла — чоловік агресивно поводився щодо трьох українських дітей через українську мову. Після розголосу його звільнили з роботи.
▪️ 18 липня, Легниця — місцева жителька напала на двох 13-річних українок біля басейну. Поліція затримала нападницю та висунула їй обвинувачення.
Ці інциденти не свідчать, що польське суспільство загалом стало антиукраїнським. Польща залишається одним із головних союзників України, а мільйони поляків від початку повномасштабної війни допомагають українським біженцям, військовим і гуманітарним ініціативам. Водночас кількість публічних проявів агресії щодо українців останнім часом викликає занепокоєння.
Чому це відбувається?
Є кілька факторів. Перший — внутрішня політика Польщі. Історичні питання, зокрема Волинська трагедія, тема міграції та соціальної підтримки іноземців дедалі частіше стають предметом політичних дискусій. Під час виборчих кампаній окремі політики використовують ці теми для мобілізації свого електорату, що може посилювати напругу в суспільстві.
Другий фактор — російські інформаційні операції. Протягом багатьох років росія системно просуває наративи, спрямовані на погіршення українсько-польських відносин. Аналітики неодноразово фіксували спроби поширювати дезінформацію щодо історичних питань, біженців і взаємин між двома народами. Це не означає, що кожен окремий конфлікт є результатом таких операцій, однак вони створюють сприятливе середовище для взаємної недовіри.
Що може зробити Україна?
Кожен напад на українських громадян має отримувати належну правову оцінку, а українська дипломатія — уважно відстежувати перебіг розслідувань і захищати права своїх громадян.
Не менш важливо не переносити відповідальність за дії окремих радикалів на все польське суспільство. Узагальнення лише поглиблюють напругу й працюють на користь тих, хто прагне посварити українців і поляків.
Україну та Польщу об’єднують безпекові, економічні й політичні інтереси. Попри складні сторінки спільної історії, сьогодні обидві держави залишаються стратегічними партнерами.
Саме тому будь-які прояви ненависті мають отримувати належну правову оцінку, історичні питання — обговорюватися без мови ворожнечі, а суспільство — спиратися на перевірені факти, а не на емоції чи інформаційні маніпуляції.