У Києві можуть працювати російські MESH-ретранслятори, через які «шахеди» отримують можливість коригувати політ уже над столицею. Сергій Бескрестнов («Флеш») говорить про один–три такі пристрої, які можуть вмикатися під час атак.
Сам принцип не фантастика. Росія вже оснащує ударні дрони MESH-модемами, які дозволяють створювати мережу між апаратами та передавати команди на відстані. Але наземний ретранслятор у Києві — це вже зовсім інша історія.
Якщо така схема справді використовується, «Шахед» може летіти за заздалегідь заданим маршрутом, а на фінальній ділянці отримувати додаткові команди. Тоді противник отримує значно більше можливостей для точного наведення на конкретний об’єкт.
І саме тут виникає головне питання. Не про «Шахеди». Про Київ. Якщо в столиці дійсно працюють такі пристрої, їхнє існування означає, що російська система управління дронами отримала інфраструктуру безпосередньо всередині міста.
А це вже не лише проблема РЕБ. Це питання радіотехнічної розвідки, контррозвідки та фізичної безпеки столиці. Пристрій потрібно доставити. Десь розмістити. Якось активувати. Він має працювати хоча б короткий час і при цьому залишатися непоміченим.
Тобто за одним дроном може стояти цілий ланцюг людей, обладнання та організаційних рішень. І саме цей ланцюг значно важливіший за саме слово MESH. Найнеприємніше питання. Якщо російський ретранслятор працює в Києві, чому його досі не знайшли?
Не обов’язково йдеться про те, що система української радіорозвідки «не працює». Противник постійно змінює технології, канали зв’язку та тактику. Але якщо ворожий пристрій регулярно активується під час атак, його виявлення має стати окремим завданням. І тут уже недостатньо повідомляти, що «шахеди стали точнішими». Потрібно встановити, за рахунок чого вони стали точнішими.
Із РЕБ ситуація складніша. Твердження, що через такі ретранслятори РЕБ у Києві взагалі не зможе ефективно працювати, звучить занадто категорично. РЕБ — лише один із рівнів захисту від дронів. Наявність додаткового каналу управління не означає автоматичного виходу з ладу всієї системи протидії.
Але MESH справді створює додаткову проблему: замість одного очевидного каналу управління формується мережа, у якій зв’язок може підтримуватися через інші вузли. Саме таку модель використання MESH у російських дронах уже описували дослідники.
Що має цікавити суспільство? Не чергова страшилка про «невловимі ретранслятори». Потрібні відповіді на значно простіші запитання. Чи виявлялися такі пристрої? Чи знаходили їхні фрагменти? Чи фіксувалася відповідна радіоактивність під час атак? Чи встановлено хоча б райони їхньої роботи? Чи розслідується можливість їхнього розміщення всередині Києва?
Якщо відповіді є — суспільству не обов’язково знати оперативні деталі. Але воно має розуміти, що проблема системно відпрацьовується. Якщо відповідей немає, виникає вже інше питання: чому потенційно дуже серйозна версія залишається на рівні публічної заяви? І головне. Росія вже давно не використовує «Шахед» як простий одноразовий дрон, який летить за заданими координатами. Його постійно модернізують — змінюють навігацію, зв’язок, двигуни та тактику застосування.
Тому Києву небезпечно щоразу реагувати лише на чергову модифікацію. Потрібно шукати всю систему. Якщо ретранслятори справді працюють у столиці, це потенційно означає не просто нову проблему для РЕБ. Це може означати, що противник створив усередині Києва елемент власної інфраструктури управління ударними дронами.
І тоді головне питання звучить уже не так: «Як «Шахед» зміг влучити?» А значно жорсткіше: «Хто і яким чином допомагає йому влучати вже всередині столиці?»