Туреччина більше не «проблемний союзник». Вона стає одним із центрів сили НАТО

Ще кілька років тому Туреччина в НАТО часто сприймалася як держава, що створює більше проблем, ніж рішень. Закупівля російських С-400, конфлікти з Грецією, напружені відносини зі США та ЄС, критика через внутрішню політику Реджепа Таїпа Ердогана — усе це регулярно ставило під сумнів роль Анкари в Альянсі.

Сьогодні ситуація кардинально змінилася. Війна росії проти України, нестабільність на Близькому Сході, загроза з боку Ірану та поступова переорієнтація США на Індо-Тихоокеанський регіон змусили НАТО переглянути свої пріоритети.

На перший план виходить не політична симпатія до окремих урядів, а здатність країни забезпечити безпеку Альянсу. І саме тут Туреччина має унікальні переваги.

Анкара контролює чорноморські протоки, володіє другою за чисельністю армією в НАТО після США, активно розвиває власний оборонно-промисловий комплекс, виробляє БПЛА, бронетехніку, кораблі, ракети та винищувач п’ятого покоління Kaan. Турецький ВПК із імпортозалежного сектора перетворився на одного з найбільших експортерів озброєнь у світі.

Не менш важливо й те, що Туреччина залишається однією з небагатьох країн НАТО, яка зберігає робочі канали зв’язку одночасно із Заходом, Україною та росією. Саме це дозволяло Анкарі виступати посередником у переговорах щодо «зернової угоди», обмінів полоненими та інших гуманітарних питань.

Для України посилення ролі Туреччини має подвійне значення. З одного боку, Анкара залишається одним із ключових партнерів Києва у військово-технічній сфері та підтримує територіальну цілісність України. З іншого — Туреччина не готова повністю розривати економічні та політичні контакти з москвою, намагаючись зберігати простір для власної дипломатії.

Саме тому роль Туреччини дедалі більше нагадує роль держави-балансира. Вона не замінює США в НАТО, але стає одним із головних стовпів європейської безпеки, без якого вже складно уявити архітектуру Альянсу.

Для України це означає ще одну важливу річ. Майбутня система безпеки Європи, ймовірно, формуватиметься не навколо однієї держави, а навколо кількох центрів сили. І Туреччина вже сьогодні впевнено входить до цього кола.