Заява Володимира Зеленського про $27 млрд дефіциту фінансування Сил оборони — це не просто чергова бюджетна проблема. Це сигнал про те, що нинішня модель фінансування війни працює на межі можливостей.
За словами президента, Міноборони вже використало кошти, які були передбачені бюджетом до кінця 2026 року. Частину фінансування витратили раніше, зокрема на озброєння та БПЛА.
Тепер державі потрібно знайти ще близько $20 млрд до кінця цього року. Ще $8–10 млрд потрібні вже зараз, щоб забезпечити ЗСУ зброєю та ППО на початок 2027 року.
Якщо бюджет був розрахований на весь рік, а гроші на другу його половину вже використані, то суспільство має право запитати: наскільки реалістично держава планувала військові витрати?
Війна, безумовно, змушує постійно збільшувати видатки. Але коли мова йде про десятки мільярдів доларів, проблема вже не може пояснюватися лише «непередбачуваністю війни».
Потрібно бачити цифри:
— що саме призвело до перевитрат;
— які програми були профінансовані достроково;
— скільки коштів пішло на закупівлю озброєння;
— скільки — на виплати військовим;
— який обсяг коштів уже законтрактований;
— і головне — який буде реальний дефіцит до кінця року, якщо ситуація на фронті не зміниться.
Київ розглядає можливість прискорення європейського фінансування та використання заморожених російських активів. Проблема очевидна: Україна фактично змушена шукати зовнішні ресурси не тільки для розвитку армії, а й для закриття поточного дефіциту її фінансування.
Це робить військову спроможність України залежною не лише від ситуації на фронті, а й від швидкості ухвалення фінансових рішень у Брюсселі та європейських столицях.
Якщо сьогодні Україні потрібно терміново знайти $20 млрд, а завтра ще $8–10 млрд на наступний рік, виникає питання системності. Війна не повинна фінансуватися за принципом: спочатку витратити — потім шукати гроші.
Армії потрібне багаторічне фінансове планування, а не постійне латання бюджетної діри. Інакше кожна затримка міжнародної допомоги потенційно перетворюється на проблему для закупівель, виробництва озброєння та забезпечення військових.
$27 млрд — це серйозний сигнал. Але суспільству недостатньо почути: «нам потрібно ще $27 млрд». Потрібно почути: чому виникла ця потреба, куди пішли вже передбачені гроші, хто відповідає за планування і якою буде фінансова модель війни у 2027 році.
Бо якщо держава вже в серпні говорить про дефіцит у десятки мільярдів доларів, питання полягає не тільки в тому, де взяти гроші. Питання в тому, чому система знову опинилася в ситуації, коли гроші потрібно терміново шукати вже після їхнього використання.