Десять військовослужбовців одного з ТЦК на Одещині отримали підозри у незаконному позбавленні волі та катуванні громадян. Слідство заявляє про 15 задокументованих епізодів і щонайменше 8 потерпілих.
Людей, за версією слідства, били, душили, використовували сльозогінний газ, незаконно утримували та силоміць доставляли до ТЦК. В одному з випадків чоловіка намагалися затримати, збивши службовим автомобілем.
Ще в червні Міноборони було змушене оголосити службові перевірки в усіх ТЦК України через численні повідомлення про незаконне утримання, насильство та інші порушення прав громадян. А за даними Омбудсмана, лише за перші п’ять місяців 2026 року його офіс отримав понад 3 тисячі прямих скарг на ТЦК.
Для порівняння: за весь 2025 рік таких звернень було 6127. Тому розповідати суспільству про «поодинокі випадки перевищення повноважень» дедалі складніше.
Коли в різних регіонах систематично виникають історії про незаконне затримання, побиття, примус і зловживання службовими повноваженнями — це вже питання не лише до окремих працівників ТЦК. Це питання до самої системи.
Держава вимагає від громадянина виконувати конституційний обов’язок із захисту країни. Але держава не може одночасно вимагати дисципліни від громадян і дозволяти представникам державного апарату діяти поза законом. Мобілізація не скасовує права людини. Воєнний стан не дає державним службовцям чи військовослужбовцям права катувати, незаконно позбавляти свободи або застосовувати силу без законних підстав.
І тут виникає значно ширше питання: скільки ще має бути кримінальних проваджень, затримань і потерпілих, щоб влада визнала проблему не кадровою, а системною? Якщо після оголошених перевірок у всіх ТЦК ми продовжуємо отримувати такі справи, суспільство має право вимагати не чергових заяв про «нетерпимість», а реальної реформи системи, прозорого контролю, персональної відповідальності керівників та невідворотного покарання за незаконне насильство.
Бо держава, яка захищає країну від зовнішнього ворога, не повинна втрачати законність у відносинах із власними громадянами.
[ Відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено обвинувальним вироком суду. ]