Європа продовжила тимчасовий захист українців до березня 2028 року. Але разом із цим посилилися правила для новоприбулих.
ЄС погодився враховувати українське законодавство щодо військового обов’язку та законності виїзду. Фактично частині чоловіків призовного віку, які не мають законних підстав для виїзду з України, можуть відмовити у тимчасовому захисті.
І тут виникає незручне питання: Україна просить Європу захищати українців — чи вже просить Європу допомагати контролювати українців? Для Києва це зрозуміло: країні потрібні люди для оборони. Для Європи — також: держави ЄС хочуть зберегти підтримку України, але водночас контролювати власну міграційну політику.
Але між цими інтересами є мільйони звичайних людей. Людей, які виїхали не заради пільг, а через війну.
Особливо тривожними є повідомлення з Іспанії про випадки, коли на місцях від українців нібито почали вимагати військово-облікові документи та «Резерв+», у тому числі від жінок. Якщо такі вимоги справді застосовуються до людей, які за українським законодавством не є військовозобов’язаними, це вже не «посилення контролю». Це бюрократичний абсурд.
Іспанські офіційні правила оформлення тимчасового захисту не встановлюють загальної вимоги щодо «Резерв+». Тому кожен такий випадок має бути перевірений, а неправомірні вимоги посадовців — припинені. Бо не може бути ситуації, коли дитині оформлюють захист, а її матері кажуть повернутися через відсутність документа, якого вона за законом взагалі не повинна мати.
Україна має право вимагати дотримання мобілізаційного законодавства. Але український громадянин за кордоном не повинен перетворюватися на об’єкт українського адміністративного контролю через іноземну поліцію. Якщо Київ хоче повернення громадян — потрібно створювати умови для повернення. А не створювати ситуацію, коли людина за кордоном починає думати: «Можливо, краще поїхати ще далі — туди, де мене просто залишать у спокої».
Це вже не питання мобілізації. Це питання довіри. І якщо держава втратить довіру своїх громадян за кордоном, повернути її буде значно складніше, ніж ухвалити чергову постанову. Українці тікали від війни. Вони не повинні тікати ще й від бюрократії.