Росія роками намагалася переконати світ, що війна в Україні — це «локальний конфлікт», у якому москва протистоїть лише Києву та «колективному Заходу». Але український фронт дедалі менше схожий на регіональну війну.
Поки кремль погрожує Європі, конфліктує з Японією через Курильські острови та будує «безмежне партнерство» з Китаєм, в Україні з’являються добровольці з країн, які ще недавно взагалі неможливо було уявити серед учасників цієї війни. Японці та китайці — по один бік фронту. Проти російської армії.
Йдеться про добровольців з азійських країн, які проходять військову підготовку, опановують тактичну медицину та поводження зі зброєю, після чого можуть інтегруватися до українських підрозділів. І тут важливо не впадати в пропагандистську ейфорію: це не означає, що Китай або Японія офіційно вступили у війну проти росії. Немає підстав говорити і про те, що Пекін чи Токіо створюють власний військовий корпус для України.
Але сама поява таких добровольців має символічне значення. Японія досі не уклала з росією повноцінного мирного договору після Другої світової війни через територіальну суперечку навколо Курильських островів. Будь-яка демонстративна активність москви на спірних територіях лише нагадує Токіо, що росія залишається непередбачуваним сусідом.
Ще цікавіша ситуація з Китаєм. Пекін офіційно не є союзником України і зберігає тісні політичні та економічні зв’язки з москвою. Китайська влада неодноразово виступала проти прямого втручання у війну. Але Китай — це майже півтора мільярда людей, і позиція окремих громадян не завжди збігається з позицією держави.
Саме тому поява китайців на українському боці створює для кремля особливо неприємну картину. Росія розраховує на Китай як на стратегічний тил. Але навіть громадяни країни, яку москва називає своїм головним партнером, можуть опинитися по інший бік російських окопів.
Водночас є ще один важливий аспект, про який майже не говорять. Україна поступово стає світовим центром сучасного військового досвіду. Сюди приїжджають не лише заради політичних переконань. Тут формується нова військова школа — війна дронів, FPV, радіоелектронної боротьби, цифрової розвідки та масового застосування дешевих технологій проти дорогої військової техніки.
Люди з різних країн фактично отримують досвід війни, який у майбутньому може вплинути на військові доктрини далеко за межами Європи. І в цьому полягає головна проблема для кремля.
Путін починав війну, розраховуючи швидко підкорити Україну та продемонструвати світові силу російської армії. Через роки результат виглядає інакше. Україна не впала. Росія втягнулася у виснажливу війну. НАТО переозброюється. Європа нарощує оборонні витрати. Американська армія вивчає український досвід застосування дронів. А на українському фронті з’являються добровольці навіть із тих країн, які москва намагається втримати у власній геополітичній орбіті.
Війна, яку кремль планував зробити інструментом розширення свого впливу, поступово перетворила Україну на місце, де цей вплив руйнується. І, можливо, найбільший геополітичний парадокс полягає саме в цьому: путін почав війну проти України, а в результаті створив фронт, на якому проти росії дедалі частіше опиняється весь світ.