Екс-головком ЗСУ Валерій Залужний зробив заяву, яка може здатися фантастичною:
«Завтра достатньо буде комусь в Австралії натиснути дві кнопки — і роботи зможуть знищити, наприклад, усю енергетичну інфраструктуру Польщі. І все».
Після цього він сформулював головну тезу: машини, здатні самостійно вести війну, можуть стати «новою ядерною зброєю» — і навіть більш небезпечною.
- Війна перестає бути виключно «людською»
- Головна загроза — не робот
- Чому це порівнюють із ядерною зброєю
- Чому енергетика — одна з головних цілей
- Україна вже живе всередині цієї війни
- Найнебезпечніше — зниження порогу застосування
- Висновки для України
Війна перестає бути виключно «людською»
Протягом століть ефективність армії визначалася кількістю солдатів, озброєння, боєприпасів, промисловим потенціалом та здатністю держави мобілізувати ресурси. Нині все змінюється.
БПЛА вже здатні самостійно виконувати частину польотного завдання, розпізнавати об’єкти, прокладати маршрути та передавати інформацію в системи управління. Також вже реальність:
🔻 ШІ;
🔻 автономні БПЛА та їх рої;
🔻 наземні та морські роботизовані платформи;
🔻 системи комп’ютерного спостереження;
🔻 РЕБ;
🔻 автоматизовані системи управління військами.
Найбільша зміна відбудеться тоді, коли вони будуть об’єднані в єдину автономну систему ведення бойових дій.
Головна загроза — не робот
Сам робот не є революцією. Революція починається тоді, коли людина перестає керувати кожною окремою машиною.
Уявімо систему, якій поставлено завдання вивести з ладу енергетичну інфраструктуру противника.Алгоритм потенційно може: визначити цілі → розподілити завдання між десятками або сотнями апаратів → побудувати маршрути → проаналізувати протидію → змінити тактику → повторити атаку після втрат.
Людина при цьому вже не керує кожним дроном. Вона задає загальну мету та параметри операції. Це принципово інша модель війни: людина → алгоритм → тисячі машин.
Чому це порівнюють із ядерною зброєю
Порівняння із ядерною зброєю не означає, що автономні роботи матимуть таку саму фізичну руйнівну силу. «Ядерка» змінила стратегічний баланс, бо дала можливість відносно невеликою кількістю засобів створювати загрозу катастрофічного масштабу.
Автономні системи можуть створити інший тип стратегічного дисбалансу. Вони дозволяють масштабувати військову силу без пропорційного збільшення кількості людей.
Один оператор потенційно зможе контролювати не одну, а десятки або сотні автономних систем. А далі — тисячі. Саме це і є якісно новою проблемою.
Чому енергетика — одна з головних цілей
Приклад Залужного з Польщею також важливий. Сучасна держава — це не набір окремих об’єктів, а складна взаємозалежна система.
Електростанції пов’язані з підстанціями. Зв’язок залежить від електроенергії. Транспорт залежить від систем управління та зв’язку. Водопостачання — від електрики. Промисловість — від енергетики, логістики та цифрової інфраструктури.
Тому для серйозної дестабілізації держави не обов’язково фізично знищувати все. Іноді достатньо вразити кілька критичних вузлів.
Україна вже живе всередині цієї війни
Для України це не футурологія. Російсько-українська війна стала одним із найбільших полігонів для військових технологій XXI століття. Усе це вже стало частиною реального бойового процесу.
Те, що вчора було експериментом, сьогодні може стати серійною зброєю. Те, що сьогодні є дорогою військовою технологією, завтра може перетворитися на масовий і відносно дешевий засіб ураження.
Саме тому Україна має не лише трагічний досвід війни. Вона отримує унікальний досвід адаптації до війни нового технологічного типу.
Найнебезпечніше — зниження порогу застосування
У «ядерки» є величезний політичний і психологічний поріг застосування. Автономні системи потенційно можуть мати протилежну властивість. Вони можуть ставати дешевшими, масштабованими та доступнішими.
Тож для завдання масштабної шкоди більше не треба мати величезну армію. Треба технології, виробництво, програмне забезпечення, дані та інфраструктура.
Висновки для України
Україні недостатньо буде просто виробляти більше дронів. Потрібні всі вищеперелічені елементи екосистеми. А головне — здатність швидко інтегрувати все це в єдине ціле.