Одна з найбільших посух останніх десятиліть змінює карту Європи буквально на очах. Рейн, Дунай та інші великі річки обміліли до рівнів, за яких починають виникати проблеми не лише для судноплавства чи сільського господарства.
Через нестачу води Європа вже втрачає генерацію електроенергії. І саме це робить нинішню посуху особливо важливою для України.
Угорщина опинилася за крок від зупинки головної АЕС країни. Атомна електростанція «Пакш», яка за нормальних умов забезпечує майже половину угорської електроенергії, залежить від води Дунаю для охолодження.
Через рекордне обміління річки три з чотирьох генеруючих блоків фактично вивели з роботи. Станом на 7 серпня станція виробляла лише близько 10% своєї звичайної потужності. Повної зупинки вдалося уникнути, однак ситуація залишається критичною.
На АЕС «Чернаводе», яка забезпечує близько п’ятої частини електроенергії країни, один реактор уже зупинений. Щоб зберегти роботу другого, румунська влада вдалася до надзвичайних інженерних заходів — підірвала скельну перешкоду та почала затоплювати навантажені камінням баржі, намагаючись перенаправити воду Дунаю до системи охолодження АЕС.
Це звучить майже як аварійний сценарій. Але саме так сьогодні виглядає боротьба за електроенергію в частині Європи.
Україна увійде в чергову зиму з енергосистемою, яка продовжує відновлюватися після російських ударів. У критичні періоди одним із механізмів стабілізації для України є можливість імпортувати електроенергію з європейської енергосистеми.
Але якщо сусідні країни самі змушені різко скорочувати генерацію, потребувати імпорту та вводити режими економії, можливості взаємної допомоги автоматично звужуються. Саме це зараз відбувається в Центральній Європі.
Румунія втратила частину атомної генерації. Угорщина практично втратила потужність «Пакша». Сербські гідроелектростанції також різко скоротили виробництво через низький рівень Дунаю.
Тобто проблема води дуже швидко перетворюється на проблему регіонального енергетичного балансу. Але Україна вже має і власну водну кризу.
Через тривалу відсутність опадів та високі температури різко зменшився приплив води до Дністра. Україна та Молдова змушені спільно регулювати роботу Дністровського гідровузла, щоб одночасно зберегти запаси води у водосховищі та забезпечити достатній стік нижче за течією.
На початку серпня сторони погодили тимчасове скорочення скиду води до 85 кубометрів за секунду. І це вже далеко не абстрактна екологія.
Дністер — стратегічний водний ресурс для України та головне джерело питної води для значної частини Молдови. Тому будь-який тривалий дефіцит води одночасно створює багато ризиків.
Паралельно висихає головна транспортна артерія Європи. На Дунаї через низький рівень води судна змушені скорочувати завантаження. На Рейні ситуація аналогічна: в районі стратегічно важливого Кауба рівень води опускався приблизно до 25 см, що різко обмежує можливості вантажного судноплавства.
Для України Дунай особливо важливий. Після початку повномасштабної війни дунайські порти стали одним із ключових альтернативних маршрутів українського експорту.
Тому проблеми з судноплавством на Дунаї — це потенційно вже і українська логістична проблема.
Росія роками намагалася використати енергетику як зброю проти Європи. Європейські країни інвестували мільярди в LNG-термінали, інтерконектори, відновлювану енергетику та диверсифікацію постачань. Але тепер проявляється інша залежність, яку набагато складніше компенсувати. Енергетиці потрібна вода.
Вона потрібна атомним станціям для охолодження. ГЕС — для виробництва електроенергії. Промисловості — для технологічних процесів. Річкам — для перевезення вугілля, нафтопродуктів, зерна, хімії та інших вантажів. І коли води недостатньо, одночасно починають слабшати відразу кілька елементів економіки.