У Верховній Раді зареєстровано ініціативу, яка може змінити офіційне написання низки іноземних географічних назв в українських документах. Народний депутат Ігор Гузь разом із 17 колегами пропонує використовувати традиційні українські екзоніми — історично усталені українські назви міст, які сьогодні знаходяться на території інших держав.
Йдеться, зокрема, про Холм замість Хелма (Chełm), Перемишль замість Пшемисля (Przemyśl), Ряшів замість Жешува (Rzeszów), Пряшів замість Прешова (Prešov) та інші назви, які століттями існували в українській історичній та мовній традиції.
Важливо розуміти: це не пропозиція перейменувати польські чи словацькі міста. Ініціатива стосується виключно того, як ці населені пункти називатимуться в українських офіційних документах, підручниках, державних реєстрах та картах.
Подібна практика є звичною для багатьох європейських країн. Поляки говорять Kijów, німці — Mailand замість Milano, англійці — Munich замість München. Це не викликає територіальних суперечок, а є елементом мовної традиції кожної держави.
Для України ця дискусія має ще один вимір. Після початку повномасштабної війни країна активно переосмислює власний мовний простір, відмовляючись від радянських та російських топонімічних традицій і повертаючись до історичних українських назв.
Втім, ініціатива може викликати дискусію із сусідами, насамперед із Польщею, де питання історичної пам’яті залишаються надзвичайно чутливими. Саме тому реалізація такої ідеї потребуватиме дуже виваженої комунікації, щоб мовне питання не перетворилося на новий дипломатичний подразник.
Фактично Верховна Рада відкриває ширшу дискусію: чи повинна Україна, як і більшість європейських держав, офіційно використовувати власні історичні назви іноземних міст, чи й надалі орієнтуватися на сучасні форми, прийняті в країнах їхнього розташування?
Питання вже давно виходить за межі лінгвістики. Воно стосується історичної пам’яті, державної ідентичності та того, як Україна формує власний гуманітарний простір.