Українська металургія втрачає одночасно виробництво, логістику та зовнішні ринки. Російські удари зупиняють або обмежують роботу підприємств.
За оцінками галузі, виробництво сталі може скоротитися на 30–40%, залізорудної сировини — приблизно на 40%. Проблеми з морською логістикою позбавляють ГМК найдешевшого маршруту. Україна вже недоотримує орієнтовно $150–200 млн щомісяця експортної виручки.
Залізниця не може повноцінно замінити море. Вона має меншу пропускну спроможність і значно вищу собівартість перевезень. Додатково з серпня тарифи «Укрзалізниці» зросли на 30%.
Європейський ринок також не відкритий без обмежень. Квоти скорочують можливості експорту української металопродукції. А механізм вуглецевого коригування на кордоні ЄС створює додаткові витрати для українських виробників.
Проблема є і з імпортом сировини. Значна частина коксового вугілля традиційно надходила морем. Перенаправлення через Європу робить його доставку дорожчою та збільшує собівартість української сталі.
У результаті формується замкнене коло. Удари зменшують виробництво → проблеми з морем збільшують логістичні витрати → європейські обмеження звужують експорт → дорожча сировина та транспорт роблять українську металургію менш конкурентоспроможною.
Металургія — один із ключових секторів українського експорту та джерело валютної виручки. Тому відновлення безпечного морського експорту — це питання не лише для металургів.
Це питання здатності України зберегти промислове виробництво, експорт і валютні надходження під час війни. Якщо українська металургія втратить зовнішні ринки зараз, відновити їх після війни буде значно складніше.