Нове соціологічне дослідження IBRiS для Radio ZET виявило несподівану тенденцію. Лише 27% поляків заявили, що добровільно стали б на захист країни у разі війни. Натомість 58,1% відповіли, що не готові брати участь в обороні зі зброєю в руках, ще майже 15% не визначилися.
На перший погляд цифри виглядають тривожними. Особливо для країни, яка останніми роками активно інвестує в армію, збільшує оборонний бюджет і будує одну з найпотужніших сухопутних армій Європи.
Втім, результати опитування демонструють важливу особливість сучасних європейських суспільств. Готовність підтримувати сильну армію зовсім не означає особисту готовність воювати. Більшість громадян покладає оборону держави на професійні Збройні сили, а не на масову мобілізацію населення.
Водночас друге питання опитування показало іншу картину. 68,6% поляків заявили, що не планують залишати країну навіть у разі загрози війни. Тобто більшість готова переживати кризу вдома, але не обов’язково брати до рук зброю.
Для України ці результати є показовими. Після більш ніж чотирьох років повномасштабної війни українське суспільство живе в принципово іншій реальності, де питання мобілізації стало не теоретичною дискусією, а питанням виживання держави.
Для Польщі ж війна поки що залишається гіпотетичним сценарієм. Саме тому відповіді респондентів відображають радше психологічне ставлення до потенційної загрози, ніж реальну поведінку людей в умовах збройної агресії.
Історія неодноразово показувала, що початок війни здатний кардинально змінити суспільні настрої. У лютому 2022 року мало хто міг передбачити масштаби добровольчого руху в Україні. Аналогічно й сьогодні неможливо стверджувати, що результати соціології повністю відображають поведінку суспільства у разі реального нападу.
Однак саме опитування стало важливим сигналом для польської влади. Воно демонструє, що інвестицій у сучасне озброєння недостатньо. Не менш важливо формувати культуру національної оборони, довіру до держави та готовність громадян брати участь у захисті країни.
Сучасні війни виграються не лише танками, літаками чи системами ППО. Вони виграються тоді, коли держава має не тільки сильну армію, а й суспільство, готове її підтримати.