Міністр оборони Польщі емоційно закликав польську опозицію не «цькувати українців» і продовжувати військову підтримку Києва. Аргумент простий: якщо Україна не матиме достатньо ППО та боєприпасів, російські дрони й ракети зможуть долітати ближче до польського кордону, а потенційно — і до території Польщі.

Але тут є принциповий нюанс. Це вже не стільки питання солідарності з Україною, скільки питання власної безпеки Польщі. І це цілком прагматична позиція. Польща зацікавлена в тому, щоб російські ракети й дрони знищувалися якомога далі від її території.

Тому польському суспільству варто говорити чесно: допомога Україні — це водночас інвестиція у власну оборону Польщі. Але тоді виникає ще одне питання: де закінчується підтримка України і починається відповідальність польської влади перед власними громадянами за ціну цієї політики?

Бо вимагати від поляків мовчки підтримувати будь-які рішення під гаслом «інакше російські дрони прилетять до Польщі» — це вже не аргумент про солідарність. Це аргумент про страх. А політика безпеки не повинна будуватися лише на страху — вона повинна мати чіткі цілі, межі, ціну і відповідальність за результат.