Рішення ВАКС у справі Артема Шила порушило питання не лише про м’якість покарання за корупцію, а й про роль благодійних організацій у домовленостях між обвинуваченими та прокуратурою.
13 жовтня 2026 року суд затвердив угоду з колишнім посадовцем СБУ та ексрадником Офісу президента Артемом Шилом. Йому призначили вісім років позбавлення волі, але звільнили від відбування покарання з випробувальним строком на три роки.
Серед умов угоди — 204 млн грн штрафу, 60 млн грн відшкодування збитків «Укрзалізниці», спеціальна конфіскація 325,7 млн грн та трьох квартир. Окремо Шило зобов’язався перерахувати 80 млн грн на рахунок фонду «Повернись живим» для підтримки Сил оборони України. Також він має надати викривальні показання щодо інших осіб.
А тепер головні запитання — до системи, яка погоджує такі угоди:
— Хто визначив одержувача 80 мільйонів? Чому саме «Повернись живим»? Хто запропонував цей варіант — обвинувачений, його адвокати чи сторона обвинувачення? Якими критеріями керувалися під час вибору фонду? Публічне повідомлення суду підтверджує суму та одержувача, але саме по собі не дає відповідей на всі ці запитання.
— Чи можна фактично замінити частину кримінально-правових наслідків благодійним платежем? Допомога армії потрібна, але вона не повинна створювати враження, що заможний фігурант може домовитися про прийнятне для себе покарання, спрямувавши частину коштів на суспільно корисну мету.
— Хто контролюватиме виконання зобов’язання? Необхідно встановити, коли саме надійдуть 80 млн грн, чи буде платіж здійснено повністю та на який конкретний проєкт спрямують кошти. Призначення платежу — допомога для збиття розвідувальних та ударних дронів — уже визначене в матеріалах справи. Але суспільство має отримати підтвердження фактичного надходження й використання грошей.
— Чи не стають благодійні платежі зручним аргументом для пом’якшення покарання? Якщо прокуратура отримує гроші, конфісковане майно та показання на інших фігурантів, вона може вважати угоду ефективною. Проте суспільство має право оцінювати й інший бік: чи відповідає відмова від реального ув’язнення тяжкості злочину та чи не створює це нерівності перед законом.
Важливе уточнення: «Повернись живим» — це окрема благодійна організація, а не фонд Сергія Притули. Організація публікує фінансову звітність і дані про пожертви. Сама по собі участь фонду в цій угоді не доводить його причетності до корупції.
Але саме тому питання мають бути конкретними: хто обрав фонд, чому обрали саме його, чи погоджувався він на таку роль і як буде проконтрольовано використання коштів.
Благодійність не повинна ставати інструментом репутаційного очищення корупціонерів. Армія має отримувати допомогу, держава — повертати вкрадене, а винні — нести покарання, співмірне зі скоєним.
Якщо угоди зі слідством стають способом уникнути реального ув’язнення, суспільство має право вимагати перегляду практики їх застосування. Не заради дискредитації благодійників, а заради того, щоб боротьба з корупцією не перетворилася на систему фінансових компромісів, правила якої визначають прокурори, обвинувачені та суди.