Тут днями і, як завжди в цій країні – раптово, з’ясувалося, що в Україні буйним цвітом процвітають так звані «колл-центри», чиї працівники методом телефонного шахрайства видурюють у наївних співгромадян (і не тільки) кровні грошики.
Той факт, що колл-центри після 2019 року росли в Україні, як гриби після дощу, був таємницею лише для української влади та українських правоохоронців – після того, як ці структури звернули свою увагу на Європу, там діяльність шахраїв документувалася, а правоохоронні органи розвинутих країн досить непогано уявляли собі як структуру цього бізнесу, так і те, хто його покриває в Україні. Те, що всі запити європейської поліції до українських колег миттєво гальмувалися на теренах Неньки, лише підтверджував той факт, що колл-центри мають дах на найвищому рівні.
Але наразі не про це – врешті, це відомі речі для кожного притомного українця.
Наразі про те, як пов’язані між собою колл-центри і вперте небажання правлячої верхівки змінювати нижню планку мобілізаційного віку. Яка, як відомо, становить 25 років, а щодо того, що вік мобілізації необхідно знижувати, ведуться дискусії майже від початку великої війни.
Дійсно – те, що мобілізаційний ресурс дідів, тобто людей старше 50 років, практично вичерпано, не є секретом ні для кого. І той факт, що цих практично непридатних чоловіків влада системно «спалює» у топці війни, витрачаючи на них немаленький матеріальний ресурс, давно викликає багато запитань. На які влада не дає розумної відповіді, породжуючи тим самим найфантастичніші теорії змови.
Які, втім при уважному розгляді, не є такими вже фантастичними. Бо пояснити мобілізацію старшого покоління дійсно досить просто. Ця категорія – найменш мобільна, її досить легко відловити та бусифікувати. Крім того, у людей цього віку, як правило, є механізми, на які держава може легко натиснути: майно, яке можна арештувати «за ухилення», сім’ї, які потрібно годувати, небажання тікати через кордон, та й можливості щодо такої втечі набагато менші, ніж у молодих. Тому відлов цієї категорії з подальшою утилізацією – справа відносно легка.
Той факт, що армія стогне від такого «поповнення», мало кого хвилює – система заточена саме на утилізацію старшого покоління – зрештою, в більшості своїй ці люди не є електоратом зеленого бидла, яке окупувало країну, до всього ж для економіки це – відвертий баласт, який не продукує жодної доданої вартості, а, навпаки, сам потребує ресурсу держави.
Однак, як уже йшлося вище, ця категорія «ухилянтів» практично вичерпана. І на фоні втрат Збройних сил України, які були озвучені нещодавно кимось із закордонних дипломатів з посиланням на розмову з представниками Офісу президента – 27 000 убитих щомісяця – виникає логічне питання: чому досі не знижено мобілізаційний вік хоча б до 21 року?
Одним з пояснень є те, що молодь, яка фактично останні сім років живе у пропаганді «Єдиного марафону» – потенційний електорат Зеленського, тому його бережуть для наступних виборів. Цілком можливо, що саме так і є. Як одне з пояснень – цілком прийнятно.
Але є ще один фактор, на який ніхто не звертає уваги. Він з ідеологією не має жодного перетину, а є цілком економічним: це ті самі колл-центри. В яких потрібно комусь працювати. І працює там саме молодь. В силу різних причин, але ці причини не дають можливості працювати в цих шахрайських структурах людям старшого покоління.
Насамперед, це когнітивні здатності мозку, які, як відомо, у молодшого покоління куди гнучкіші та кращі, ніж у старшого. Ну і знання мов, якщо ми говоримо про «зовнішній ринок послуг» аферистів. Але найголовніше – абсолютна відсутність будь-яких моральних принципів, оскільки людина з мінімальною мораллю в таких структурах працювати просто не буде. А у старшого покоління є бодай подоба совісті.
За оцінкою Global Initiative Against Transnational Organized Crime (GI-TOC), оприлюдненою у дослідженні Kyiv Calling у квітні 2026 року, мінімальна кількість колл-центрів в Україні – одна тисяча офісів і близько 60 000 залучених людей. Мінімальний грошовий оборот – мільярд доларів на місяць.
Звісно, працюють в колл-центрах не лише молоді чоловіки до 25 років. Але якщо навіть зменшити цифру втричі, то вона практично покриває місячну потребу ЗСУ в поповненні. Це у кількісному вимірі. А у якісному – це будуть не діди-доходяги, які нездатні навіть нести на собі зброю та боєкомплект, а молоді, фізично здорові люди, які після відповідного навчання можуть стати елітою армії. Натомість вони є рядовими бійцями фінансового фронту аферистів, сліди від яких ідуть на саму верхівку української влади.
Яка їх і закриває від мобілізації. Оскільки оцінка вище – то найобережніший мінімум. Так, наприклад, співрозмовники УП в одній з українських спецслужб заявили, що на початку серпня 2026 року в Україні працювало щонайменше 2 000 «офісів». Тому насправді цифру від GI-TOC можна множити мінімум на три-чотири: і колл-центрів значно більше, і працівників у них мінімум 150-200 тисяч. Щодо обігу коштів, то верхня межа, яку вдалося віднайти у відкритих джерелах, сягає 12 мільярдів доларів щомісяця.
От вам і увесь секрет того, чому «Зеленський береже молодь». Чиста економіка. Економіка власної кишені. Звісно, цифра у 12 мільярдів доларів щомісяця – оціночна. Поділіть її на два, на три, якщо вам так хочеться. Ясно, що й ділиться ця сума серед великої кількості людей. Але основні «прибутки» ділить дуже мале число «верхніх». Хто вони – можна здогадуватися, хоча це такий собі «секрет», який знають усі.
Але суть в тому, що, якщо українська влада може собі дозволити утилізацію простих і сірих, тих, хто не приносить їй жодного зиску, то з тими, хто працює на «общак» так вона вчинити не може. Ні, конкретного Васю чи Гришу у колл-центрі не шкода. Але цей конкретний молодий аферист приносить до загальної скарбнички свій долар. З якого й складаються оті 12 мільярдів щомісяця. Тому він цінний як виробнича одиниця і утилізувати його ні в якому разі не можна. До того ж в такому випадку розбіжаться інші.
От вам і відповідь на питання, чому, попри критичну нестачу мобілізаційного ресурсу, вік мобілізації не знижують. І, попри надії тих дідів, які ще не приїхали з армії додому у трунах чи на милицях, верхню межу мобілізаційного віку також не знизять. Як би її ще не підвищили, зрівнявши з пенсійним віком. Бо навіщо ти, шістдесятирічний старий пердун у молодіжному офісі, де основна робота – не рити окопи чи штурмувати посадки, а видурювати кошти у німецького чи британського пенсіонера на чистій німецькій чи англійській? Ти це можеш, діду? Отож нюхай свій кал в окопі і не відволікайся.
А молодь буде воювати на інших фронтах. Фінансових. З яких державі Україна перепадає лише шалена втрата репутації та можливі репараційні позови від міжнародної спільноти. Але кого це у системі нинішньої влади хвилює?