За перші шість місяців року в Україні народилося 73,3 тисячі дітей, тоді як померло 259,8 тисячі людей. Тобто смертність майже в чотири рази перевищує народжуваність.
Це вже не просто демографічний спад. Це тенденція, яка безпосередньо впливає на майбутнє країни. Проте дивує інше.
Влада регулярно говорить про нові податки, дефіцит бюджету, відбудову та необхідність залучення коштів. Але майже не чути публічної дискусії про те, як Україна збирається зберегти власне населення.
Адже саме люди — це головний ресурс будь-якої держави. Хто працюватиме на підприємствах через 10–15 років? Хто сплачуватиме податки? Хто служитиме в армії? Хто фінансуватиме пенсійну систему? Хто відбудовуватиме країну?
Якщо тенденція не зміниться, ці питання перестануть бути теоретичними. Після війни Україні потрібна не лише програма відновлення інфраструктури.
Потрібна національна стратегія демографічного відродження. Повернення мільйонів українців із-за кордону, стимули для народження дітей, доступне житло для молодих сімей, створення високооплачуваних робочих місць, реформа системи охорони здоров’я та довгострокова економічна модель, яка даватиме людям підстави будувати майбутнє саме в Україні.
Поки що суспільство значно частіше чує про те, де знайти додаткові гроші, ніж про те, як збільшити кількість людей, які ці гроші зароблятимуть. Без людей не працюватимуть ні податкова система, ні економіка, ні армія. І саме тому демографія має стати одним із головних пріоритетів державної політики, а не черговою статистикою в офіційних звітах.